Розділ «Григорій Гребньов «Інший світ» Науково-фантастична повість»

— Все може бути…

Майгін підняв кулю, що лежала біля кістяка, і оглянув її.

То була, як уже зазначалося, невеличка кулька, завбільшки з кулак. Ніяких отворів у ній не було, якщо не брати до уваги заглиблення, щільно закритого круглою металевою пластинкою, схожою на гривеник. Крім того, куля мала кругле плоске денце. От і все. Ніяких кнопок, нічого такого, що відкривало б п або відкривалося в ній.

— Таємниці! Безперервні таємниці! — вигукнув Майгін. — Усе це мене страшенно інтригує. Та, слово честі, Клавдію Володимировичу, ми ж навіть перед цією кулею тільки руками розводимо. А що буде далі? Що буде, коли нам пощастить проникнути в те зачароване місто? Напевно, там нас ждуть такі загадки, що голова обертом піде.

Берсеньєв хотів щось відповісти, але раптом почувся далекий крик. Він долинув з глибини нової шахти. Обидва геологи побігли туди і за кілька кроків од входу зіткнулися з Петею.

— Двері!.. — задихаючись, крикнув студент. — Клавдію Володимировичу! Двері!

— Спокійно, Петю! Що трапилось? — запитав Берсеньєв.

— Двері одчинилися. Ходімте скоріше!

Майгін відштовхнув Петю і мовчки поповз уперед. Берсеньєв і Петя просувалися за ним.

— Як же вони відчинилися? — спитав мимохідь Берсеньєв.

— Їх… відчинив… Нене… — уриваним голосом вигукнув Петя.

— Що?

— Потім… Потім! Скоріше!

Вони прибігли до прозорої сфери, і те, ідо Майгін і Берсеньєв побачили, здивувало їх, мабуть, не менше, ніж промінь підземного світла, що так несподівано бризнув місяць тому в першій шахті; обидві половинки дверей були широко розчинені, і нікого біля них не було…

— А де ж Нене? — спитав Майгін.

— Там… — показав Петя. — Я бачив здалека, як він відчинив двері і пішов у місто,

— Де ж він подівся?.. — Майгін повернувся до Берсеньєва. — Куди ви, Клавдію Володимировичу?

Берсеньєв, тримаючись за прозорий «одвірок», обережно став ногою на тверду блискучу поверхню, схожу на гладенький відшліфований темний мармур.

Але тут автор скористається хвилиною нерішучості, яка примусила наших геологів зупинитися на порозі підземного міста, і розповість, як сталося, що двері в прозорій сфері, заворожені двері, до яких не було ключа, раптом відчинилися…

Коли студент і Нене прийшли вранці до дверей у прозорій сфері, Петя, полюбувавшись трохи недосяжним містом, вирішив забрати з шахти непотрібний тепер інструмент — лопати і ломи. Він виніс їх, а повернувшись хвилин через п’ять, ще здалеку помітив, що Нене зайнятий якимись дивними маніпуляціями. Маленький ламут зібрав купу трісок біля дверей, запалив вогнище і став повільно ходити навколо, кривляючись і вигинаючись при цьому всім тілом.