Розділ «Григорій Гребньов «Втрачений скарб» Пригодницька повість»

Кортец хотів щось сказати, але Джейк владним жестом зупинив його.

— Князь Платон… — почав він тихо і вкрадливо, так, як говорив колись у кабінеті Кортеца. — Довіртеся нам. Ми люди вашого кола. Ми допоможемо вам винести звідси всю старовинну бібліотеку. Ви поїдете в Париж разом з мосьє Кортецом…

Старик перевів погляд на смиренну фізіономію Джейка. Він наче повернувся на землю з якогось глухого підземелля і ще не міг зрозуміти, що хоче від нього цей прилизаний, чистенький молодик.

— У Париж? — спитав він і раптом зареготав своїм глухариним сміхом. — Ні, панове, мені ваш Париж не потрібен… Мені треба тільки одне: знайти серед стародавніх книг… індійський згорток з рецептом… Він поверне мені сили, пам’ять, поверне життя…

— Ми допоможемо вам знайти індійський рецепт, — зворушливо зашепотів Джейк. — У цього пана є знайомі професори, які знають усі індійські наріччя…

— Ні! — крикнув старик. — Рідний брат украв у мене план тайника! Більше я нікому не вірю! Я не віддам вам стародавніх книг… Я знайшов їх… Я врятував їх від загибелі! Я! Я сам!.. Вони мої… І більше нічиї!..

Джейк обмінявся швидким поглядом з Кортецом і, відкинувши вкрадливий тон, заговорив уже з погрозою:

— А якщо ми розповімо, хто ви такий? Якщо доведемо, що ви привласнили собі цінності, які належать Радянській владі?

— Так, так! — підтвердив Кортец, дивлячись палаючими очима на старого маніяка. — Ви знаєте, що з вами зроблять комуністи?..

Старик подивився на Кортеца, потім на Джейка і відповів виразно й спокійно:

— Знаю. Вони віднімуть у мене мої скарби, а мене посадять у тюрму наче того злодія…

— Ото ж бо! — вигукнув Кортец. — Ви розумна людина, князь!

— О так! — сміючись, вигукнув старик. — Я розумна людина… І тому я знаю… що ви нічого… І нікому про мене не розкажете… Ви самі в моїх руках, панове…

Він хитро примружився, і Кортец з Джейком знову почули глухарине квоктання.

— Знаєте що? — раптово обірвавши сміх, різко сказав старик. — Забирайтеся ви обидва… туди, звідки завітали… поки я перший не заговорив… Ось вам, панове… відповідь князя Платона Бєльського…

Він грубо відштовхнув спочатку Джейка, потім Кортеца і незграбно поліз у пролом.

Джейк вихопив ніж, але Кортец схопив його за руку:

— Джейк! Опам’ятайтеся!

— Проклята стара колода! — позеленівши від люті, просичав Джейк, але ножа сховав.

Його «азбука Морзе» після довгої перерви працювала повним ходом…