Так, у напіврозваленому «кам’яному мішку» фортечної стіни справді говорили по-французькому. Там були Кортеж Джейк і монастирський сторож дід Антон.
Кортец раз у раз неспокійно визирав з напіврозваленого «кам’яного мішка» в двір, а Джейк, впритул підійшовши до старика, говорив йому неголосно, але значливо, наче гіпнотизер:
— Нам усе відомо, князь. Ви не той, за кого себе видаєте. Підроблена вами довідка повністю викриває вас. Ми також знаємо, що саме тримає вас у цьому монастирі вже багато років. Ви шукаєте тут бібліотеку Грозного…
Старик гучно сопів і понуро дивився на купу цегли у себе під ногами. Джейк кивнув на Кортеца:
— Цей пан прибув сюди з Парижа в цій же справі. Він представник великої американської антикварної фірми. Йому треба допомогти. Коли ви знаєте щось про книжковий тайник, розкажіть… Ви одержите гроші, виїдете звідси і спокійно проживете ще багато років…
Старик мовчав. Кортец напружено вдивлявся в його непроникне обличчя. «Потомкові великого конквістадора» здавалося, що Джейк помилився, що старик зараз здвигне плечима і скаже: «Не розумію, пане, по-якому це ви зі мною лопочете…»
Але старик випростався, суворо глянув на Джейка і заговорив чистісінькою французькою мовою:
— Так… ви не помилилися… Я князь Платон Бєльський… Не знаю, хто ви, юначе… але я чув… усі ваші розмови… Думаю, що і ви не той, за кого себе… видаєте…
— Це не має значення, князь, — швидко відповів Джейк.
— Ви хочете знайти… книги царівни Зої та Івана Грозного? Даремно силкуєтесь… Я шукав їх тут понад тридцять років… І знайшов…
Останнє слово старик не вимовив, а прошепотів, але цей лункий шепіт, наче подих вітру, можна було почути і на березі озера.
Кортец підійшов до нього і витріщеними очима втупився в немигаючі, суворо спрямовані вперед очі старика:
— Ви… знайшли?
— Знайшов! — твердо, наче останнє слово клятви, промовив старик і зразу ж заговорив сам з собою, квапливо, то пошепки, то голосно: — Знайшов порожній тайник! Зовсім порожній!.. Грабіжники розтягли стародавню бібліотеку… Але вони не перенесли її далеко!
— Справді? А де ж вона? — Кортец учепився в його рукав.
Старик мовчав, наче згадував давній сон. Він беззвучно ворушив губами і дивився в потріскану, суворо навислу над ним стелю.
— Та говори ж ти, старий пень! — грубо ревнув Джейк.
— Спокійно, Джейк! — сказав Кортец. — Продовжуйте свою розповідь, князь…
— Вони… порозсовували древні книги… по всьому монастирю… Я десять років збирав їх… Зібрав і знову заховав… Тепер уже ніхто… не знайде цих книг… — приглушено сказав старик. — Ніхто!..
Кортец і Джейк напружено дивилися на старого сторожа. Той мовчав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Втрачений скарб. Інший світ» автора Гребньов Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Григорій Гребньов «Втрачений скарб» Пригодницька повість“ на сторінці 73. Приємного читання.