Розділ «Григорій Гребньов «Втрачений скарб» Пригодницька повість»

Джейк скромно помовчав і сів на своє місце. Але Кортец весело засміявся:

— Його батьки були зовсім бідні, Дмитре Павловичу. Нехай їм легко буде на тому світі…

Тараканцев підвівся:

— Отже, завтра в цей самий час приходьте до мене.

Не сподіваючись на рукостискання, Кортец вклонився з сяючим обличчям:

— Неодмінно, голубе мій. Тільки я не зможу приїхати. Приїде Джейк і привезе поки що одно полотно… А потім можна буде подивитися і другий шедевр…

У кімнату ввалилася Лютеція Гаврилівна, за нею невпевнено ввійшла Лірика.

— Як, ви вже йдете? — жваво запитала мадам.

— На жаль, нам час, — сказав Кортец і поцілував могутню руку Лютеції.

Те саме зробив і Джейк.

— Ваш чоловік став би великою людиною, мадам, якби в Радянському Союзі цінили справжній розум, — улесливим тоном промовив Кортец і поцілував руку Лірики.

Тараканцев залишився в кімнаті, так і не вирішивши, чи слід йому проводжати гостей.

— Розум!.. Великою людиною став би!.. — закричала Лютеція, коли за Кортецом і Джейком зачинилися двері. — Йому люди пропонують вигідну справу, дають гроші, а він із себе святого корчить!..

— Лютеціє Гаврилівно! — істерично заверещав Тараканцев. — Прошу замовкнути!

— Мамо, облиш, будь ласка! — визвірилась Лірика.

— Я замовкну, — грізно сказала мадам, — але тепер і ви мовчатимете, як печений судак, Лжедмитрій Павлович… Ці пани так затиснуть вас у кулак, що ви й не писнете…

Прогулянки по монастирю

Під суворими поглядами святих, зображених на стінах масивних кам’яних воріт, Тася й Волошин пройшли під склепіннями монастирської надвратної церкви і, зупинившись, озирнулися… Струнка, одноглава церковка, що мов шугала в небесну синяву, здавалася Тасі Царівною Лебіддю, чудесною красунею з казки Пушкіна.

Тася сказала про це Волошину. Той зразу ж погодився, але не втримався від спокуси пожартувати.

— І цій дівчині всього тільки чотириста років! Я певен, що її так само, як і Царівну Лебідь, створив поет. Авжеж поет! — повторив він. — Але зверніть увагу, Настусю, своїм витвором він явно протестує проти «загробних мук» і говорить лише про вічне життя.