— Бачите, мосьє… — промовив він. — Мій предок боярин Іван Дмитрович Бєльський чимсь провинився перед царем, і Грозний заслав його в старовинний монастир на далекій півночі Росії. Там він помер, і там був похований… Помираючи, він просив покласти в його домовину книгу, подаровану йому Грозним. Це була візантійська антологія Агафія, титульну сторінку якої я приніс вам, мосьє…
— Тисяча і одна ніч! — пробурмотів Кортец.
— Щось схоже на це, мосьє, — ввічливо погодився Джейк. — Монахи неохоче поклали в домовину опального боярина книгу з світськими епіграмами, тим паче, що деякі з цих епіграм були зовсім нескромними…
— А, чорт! Я залюбки почитав би їх! — перебив Кортец.
— Боярин Бєльський був похований у тому самому монастирі, в склепі, де вже спочивали останки інших Бєльських, засланих у цей монастир в різні роки… Там, у домовині боярина, книга Агафія пролежала сотні років, поки, нарешті, один з Бєльських, князь Платон, брат мого батька, якось не надумався одвідати могили своїх предків…
— Сентиментальність?
— Ні, це була дуже дивна людина, мосьє… У нас із роду в рід передавалась легенда, що візантійська царівна Зоя привезла разом з своїми книгами якийсь древній індійський згорток, на якому був написаний рецепт ліків, що повертають молодість і продовжують життя на багато десятків років.
— Я так і знав, що без чортівні тут не обійдеться! — скептично підібгавши губи, мовив Кортец.
— У російському народі грецька царівна вважалася чаклункою…
— Це пікантно. Я чув, що вона до того ж була гарненькою, — мрійно сказав Кортец і провів у повітрі пальцем якусь лінію.
— Мій дід любив князя Платона і порадив йому поритися в монастирській гробниці Бєльських.
— Цікаво! — вигукнув Кортец. — А знаєте, голубе мій, ви не в той бік поїхали…
— Тобто як це? — не зрозумів Джейк.
— Вам треба було написати захоплюючий сценарій для кінофільму в трьох серіях і відвезти в Голлівуд. Мільйонів ви б не заробили на ньому, але сотню тисяч загребли б напевне. Я знаю. Промишляв колись… Але до діла. Що ж знайшов у таємничій гробниці ваш дядько?
— Він знайшов там антологію Агафія. Титульну сторінку її з планом тайника, де заховані книги царівни Зої та Івана Грозного, і з шифрованим грецьким написом ви вже бачили.
— З шифрованим? — вигукнув Кортец. — А у вас є ключ від цього шифру?
— Мій батько розшифрував запис боярина Бєльського.
— А князь Платон?
— Він також розшифрував.
— Он як?.. Розповідайте далі… До речі, як потрапила книга Агафія до вашого батька?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Втрачений скарб. Інший світ» автора Гребньов Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Григорій Гребньов «Втрачений скарб» Пригодницька повість“ на сторінці 20. Приємного читання.