Розділ «V. П'ЯТА І ШОСТА КОЛОНИ»

На цих прикладах давньої, демократичної i волелюбної України (щонайменше 3.000 рокiв вiку) бачимо: як багато важать в iсторiї нацiональнi традицiї.

США ще дуже, дуже молодi. Але їх заснували i ними керували аж до XX ст. англiйцi. А Англiя мала найдавнiший у Європi парламент ще з XIII ст.42 та славну волелюбну Хартiю Вольностей (Маґна Чарта) 1215 року.

Своє горде "Нiколи, нiколи, нiколи Британець не буде рабом" англосакськi переселенцi привезли i до Америки. Вони створили у Пiвнiчнiй Америцi найдемократичнiшу у свiтi державу з найширшим i найглибшим самоуправлiнням, з найбiльшими вольностями i правами людини та громади. I ця держава вiльних людей лише за 400 рокiв розвинулася на найбагатшу, найвiльнiшу у свiтi. Найбагатшу не мiльйонерами, але своїм найзаможнiшим селянством i робiтництвом.

США своїм багатством i можливостями розбагатiти притягнули до себе мiльйони нових переселенцiв, найбiльше з Європи i найбiльше у XX ст. Пропорцiйно до всього свого народу приїхало найбiльше жидiв43. А понадто багато жидiв приїхало за вiйни i по вiйнi 1939–45 рр. Тодi з усiх нових переселенцiв половина були жиди.

Не англо-саксонськi переселенцi у США не мали тих волелюбних традицiй, що їх мали англосакси. До XX ст. провiд усiм життям, надто полiтичним був у руках англосаксiв, якi твердо трималися свого традицiйного "Нiколи, нiколи, нiколи Британець не буде рабом". Вони дуже дбали, щоби держава не порушувала права i свободи громадянина i самоуправлiння громади.

У XX ст., зокрема по останнiй свiтовiй вiйнi, до влади i до впливу полiтичного, господарчого та культурного почали приходити дiти не англосаксонських переселенцiв. Сучасна психологiя вчить, що дiти успадковують вiд своїх батькiв, дiдiв, прадiдiв не лише фiзичнi властивостi, але також i духовнi. Тож дiти неволелюбних не англосаксiв, хоч i народженi в США, хоч i вихованi волелюбними школами США, проте мають нахил до деспотiї i рабства, успадкований вiд їхнiх батькiв. А деспотiя та рабство є основою основ соцiалiзму. Тим-то соцiалiзмом (марксовим i фабiанським) в США захопилися передусiм не англосакси, насамперед дуже багато жидiв. Це доводить i статистика. Серед п'яти- i шестиколонникiв (комунiстiв i соцiалiстiв) у США англосаксiв є не бiльше, як один вiдсоток. Який вiдсоток жидiв — ми згадували у попереднiх роздiлах.

Серед шестиколонникiв є дуже багато таких, якi визнають себе соцiалiстами, а називаються "лiбералами". А серед тих "лiбералiв" є дуже багато справжнiх соцiалiстiв, якi прикривають свiй соцiалiзм личиною лiбералiзму.

Голова III Iнтернацiоналу К. Дiмiтрiєв казав: "Задля нашої справи один приятель чи письменник вартує бiльше, нiж 10 комунiстiв." Не комунiст, професор чи письменник у позакомунiстичному свiтi вартує задля комунiзму бiльше, як 1.000 членiв комунiстичної партiї.

Керiвник Служби безпеки Е. Гувер казав: "Небезпека нашiй державностi вiд комунiстiв у США i поза США є далеко менша, нiж вiд лiбералiв, якi допомагають (байдуже свiдомо чи нi) комунiстам. Цього не розумiли президенти Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi, Р. Нiксон. Не розумiли й їхнi Мiнiстри закордонних справ.

У часописi "Нью-Йорк Таймс" 22.02.1962 р. було надруковано платне оголошення-вiдозву, пiдписану 613 поважними особами. Та вiдозва вимагала вiд Конґресу США лiквiдувати Парламентську Комiсiю дослiдження антиамериканської дiяльностi. Ця Комiсiя викривала i притягала до суду комунiстiв. З пiдписаних 613 осiб комунiстiв було лише 17. Крiм них були: 4 єпископи, 78 священикiв, 25 рабинiв, 92 професори. З них членiв прокомунiстичних товариств (комунiстичних параванiв) було 261, а решта — "лiберали".

Такi "лiберали"-шестиколонники видавали збiрку розвiдок про зовнiшню полiтику США пiд назвою: "Лiберальнi папери". У тiй збiрцi "лiберали" вимагали вiд уряду США:

1) Визнати офiцiйно уряд комунiстичного Китаю i прийняти комунiстичний Китай до ООН.

2) Визнати за червоним Китаєм право на Тайвань.

3) Визнати офiцiйно уряд Схiдної Нiмеччини.

4) Визнати, що перебування США у Берлiнi неслушне i нежиттєве.

5) Роззброїти Захiдну Нiмеччину.

6) Викинути з НАТО Захiдну Нiмеччину, Iталiю, Францiю i скандинавськi держави.

7) Забрати вiйсько США з Європи.

8) Відмовитися вiд дурного переконання, що нiби єдиний спосіб уникнути вiйни — це бути готовим до вiйни.

9) Запропонувати Московщинi приєднатися до радiомережi США, яка слiдкує i попереджує про ворожi ракетнi напади, щоби тим запевнити Московщину, що вона матиме своєчасно попередження про напад США на СРСР.