Розділ «V. П'ЯТА І ШОСТА КОЛОНИ»

20) вирвати дiтей з-пiд впливу консервативних родин, знищивши саму родину;

21) колонiальнi напiвдикi народи одержували свою державну самостiйнiсть, навiть i тодi, коли вони ще не доросли культурно до неї;

22) поширювалося i поглиблювалося у масах переконання, що реформаторство — це застарiлий спосiб полiпшити життя, а натомiсть морально оправданим є накидати людям живосилом лiпший лад;

23) поширювалася i поглиблювалася зневага, ненависть до нацiональних традицiй, до нацiональних iсторичних героїв та великих нацiональних будiвничих;

24) поширювалися, поглиблювалися всюди iдеї, iдеали та дух iнтернацiоналiзму, космополiтизму;

25) поширювалося i поглиблювалося у всiх людей переконання, що єдиним шляхом до раю на землi є свiтова наддержава з озброєним, всебiчно зосередженим, тотально зцентралiзованим, дуже сильним, диктаторським свiтовим надурядом.

А як мафiя запроваджувала б соцiалiстичний рай та мир на землi, то вона показала вже в Конґо. Там вiйсько ООН надзвичайно жорстоко, криваво нищило демократичну владу краю Катанґи, щоби силомiць накинути йому владу соцiалiстичного, деспотичного уряду Конґо. Те вiйсько ООН пострiляло в Катанзi тисячi невинних людей, навiть дiтей, жiнок, навiть хворих у лiкарнях.

Мафiя планувала зробити таке ж i в Пiвденно-Африканськiй республiцi. Свого часу американський мiльйонер А. Карнеґi подарував кiлькадесят мiльйонiв доларiв на заснування фундацiї, яка мала дослiджувати способи та засоби втримання миру у свiтi. Пiзнiше мафiя захопила керiвництво тою фундацiєю у свої руки (керiвником її був свого часу московський шпигун Алджер Гiс). Отже, мафiя дала великi грошi тiй фундацiї, щоби вона знайшла способи примусити бiлий уряд Пiвденно-Африканської республiки передати всю державну владу неграм.

Задля цього мафiя спланувала обложити i блокувати 1.800 кiлометрiв пiвденно-африканського узбережжя 60 воєнними кораблями i 300 воєнними лiтаками та висадити 93.000 вiйська ООН, намовивши негрiв повстати проти влади бiлих. Коштувало би це 165 мiльйонiв доларiв. Голова ООН У. Тан поставився дуже прихильно до цього плану, а посол СРСР до ООН Я. Малик обiцяв дати кораблi i вiйсько СРСР.

Приклад Катанґи i цей план українцi мусять запам'ятати, бо мафiя планує зробити таке i в Українi, коли вона у себе пробуватиме скинути московську соцiалiстичну i несоцiалiстичну владу.

Покладаючись на свою шосту колону в урядi США, Московщина сподiвалася, що США не протистоятимуть її спробi загарбати Корею. Коли ж несподiвано США послали своє вiйсько до Кореї, то Московщина перелякалася можливостi третьої вiйни. Смерть Й. Сталiна та паплюження його М. Хрущовим захитали "савєтскую" владу. Московщина перелякалася можливостi революцiї на немосковських землях СРСР якби вибухла свiтова вiйна. Перелякавшись, Московщина зчинила величезну пропаганду у свiтi за вiчний мир. Раптово позакладалися 1950 року в Європi та Америцi, пiд рiзними демократичними назвами, сотнi товариств боротьби за мир та роззброєння. Опанованi шестиколонниками часописи, радiо повели шалену пропаганду конечностi спiвiснування комунiстичного i некомунiстичного свiтiв.

Щоби довести свiтовi щирiсть свого бажання миру, Московщина голосно переклала всю провину за московське загарбництво на Й. Сталiна, вiдреклася i прокляла на ввесь свiт його полiтику та проголосила гасло: "Вiд сталiнiзму — до ленiнiзму". ЦК КПРС та уряд СРСР проголосили 5.03.1953 р., що "непохитною основою i незмiнною засадою зовнiшньої i внутрiшньої полiтики ЦК КПРС i уряду СРСР були, є i будуть полiтика миру, непохитна боротьба проти пiдготовки i розпалення будь-якої вiйни, полiтика щирої мiжнародної мирної спiвпрацi, господарчої i культурної"44.

Всi п'ятi i шостi колони у свiтi зчинили несамовиту пропаганду щиростi цiєї "нової" московської полiтики. Нема де правди подiти — вони мали величезний успiх. Шоста колона тисячократно збiльшила i поширила свiй величезний вплив. Навiть уряд найширшої демократiї США пiддався тiй пропагандi i конкретно почав здiйснювати спiвпрацю з Московщиною. Вiн не лише широко вiдкрив дверi США московськiй пропагандi, московським шпигунам (культурний обмiн), але почав нищити свої заморськi вiйськовi бази в Туреччинi, Iталiї, Нiмеччинi i зменшувати свої залоги та видатки на озброєння найновiшою атомною зброєю.

Щоби був такий величезний вплив, п'ята i шоста колони мусять мати у своїх руках редагування та випуск у свiт великих часописiв, журналiв та керiвництво радiомережами. Ми вже згадували, хто є власником великих часописiв, журналiв, радiомереж у США. Редактор "Нью-Йорк Трiбун" писав: "Незалежних, нецензурованих часописiв та журналiв нема вже в США, крiм хiба маленьких у повiтових мiстечках. Кожний журналiст знає це з власного досвiду. Жодний з нас, працiвникiв пера, не наважується висловити чесну думку, погляд. Менi платять 150 доларiв тижнево, щоб я не друкував шкiдливої часописовi, чи впливовим особам, органiзацiям, правди. За це саме платять й iншi часописи, журнали своїм редакторам та репортерам. Якщо б я дозволив надрукувати чесну правду, власники часопису вигнали б мене на другий же день з роботи. Власники великих часописiв, журналiв платять своїм редакторам, репортерам, щоб вони ховали правду, щоби безсоромно брехали, перекручували факти, обмовляли невинних людей, кланялися Мамонi, зраджували свiй народ".

Ось яскравий приклад.

Провiднi комунiсти i шпигуни В. Чамберс та Е. Бентлi, розчарувавшись у комунiзмi, видали 1948 року владi всю шпигунську мережу, до якої вони належали. Перед тим вони поназбирали i заховали багато крадених таємних документiв уряду США, мiкрофiльмів, які шпигунська мережа пересилала до Москви. Тi документи вони передали Сенатськiй слiдчiй комiсiї i прилюдно оповiли їй про всю свою шпигунську працю, подаючи прiзвища й iнших шпигунiв.

Майже всi великi часописи та журнали США зчинили шалений крик проти тих двох вiдважних патрiотiв. Їхнi свiдчення називали дикою видумкою, не зважаючи на те, що патрiоти передали Слiдчiй комiсiї кiлькадесят крадених таємних документiв уряду США. Прозивали їх божевiльними, брехунами, а їхнi свiдчення — безглуздою гонитвою за неiснуючими вiдьмами. Часописи, журнали ширили найрiзноманiтнiшу брехню про цих патрiотiв, очорнювали їх всiма способами, друкували на них глузливi карикатури. Редакцiйнi статтi називали їх несповна розуму виродками, дегенератами, злодiями, фашистськими запроданцями тощо. Не цуралися нiякої брехнi, друкували брехливi, принижуючi життєписи, запевняючи читачiв, що тi патрiоти були в божевiльнiй лiкарнi, що вони статево збоченi, наркомани, розпусники, хабарники, дрiбнi злодiї. I таке писали не лише комунiстичнi та соцiалiстичнi часописи, журнали, але й формально некомунiстичнi, несоцiалiстичнi. Крик був створений на таку широчезну мiру, що навiть патрiоти США повiрили. Направду, коли Бог хоче когось покарати, то вiдбирає йому розум. I треба бути героєм, щоби таку напасть витримати. В. Чамберс та Е. Бетлi витримали.

Таке є тепер не лише в часописах, журналах, радiо, але й в наукових виданнях. Американський iсторик пише: "Тепер у США та в iнших країнах багато iсторикiв самi, з власної волi не пишуть правди, перекручують iсторичнi факти, пiдробляють iсторичнi документи".

Iнший пише: "XX сторiччя — найбрехливiше за всi сторiччя. Часописи, журнали, радiо є тепер продажними повiями". Колись журналiсти додержувалися засади писати про: КОГО, ЩО, КОЛИ, ДЕ, ЧОМУ, не подаючи власного тлумачення. Тепер же три чвертi газетних матерiалiв — це власнi тлумачення журналiста.

У США, коли полiцiя застрелить якогось "лiвого" ворохобника, то великi часописи зчиняють величезний галас. Але коли лiвi ворохобники застрiлять вартового, то всi часописи мовчать. У В'єтнамськiй вiйнi вiйсько США обстрiляло село, з якого в'єтнамськi комунiсти обстрiлювали американцiв. Самозрозумiло, були вбитi i селяни. Всi великi часописи i телебачення США до неба кричали про злочинну жорстокiсть американцiв, i то таким стилем, яким пишуть про американцiв москвини в СРСР. Але, коли пiвнiчнов'єтнамське комунiстичне вiйсько обстрiляло ракетами кiлька пiвденнов'єтнамських мiст i забило кiлька тисяч жiнок, дiтей, старих, то про це великi часописи i телебачення США анi одного слова не сказали.