Дума про невмирущого

- Так.

Єжи заплющив свої синi очi й продекламував:

Збєгач за єдним клейнотем пустинє,

Iшьч в тонь за перлон о цуду уродзi,

Ажеби по нас зостали єдинє

Шьляди на пяску i кренгi на водзє.

[Польський вiрш має такий переклад:

Ради клейнода збiгати пустиню,

Тонути ради перлiв, щоб тодi

Лишився спогад пiсля нас єдиний:

Слiди в пiску i кола на водi. - ред.]

- Слiд у життi - от головне! - тихо промовив Андрiй.

- Ти ще вiриш у те, що од мене може лишитися який-небудь слiд у життi? - здивувався Єжи.

- Вiн уже лишився.

- О, якби то воно було так!

- Пiсля вiйни люди ставитимуть пам'ятники борцям проти фашизму.

- Борцям же ж,..

- А ти хiба хто?

- О-о, я б душив фашистiв оцими руками! Внукам би своїм заказав, правнукам... коли б вони були в мене.

- Ще будуть.