Дума про невмирущого

- Не заспокоюй мене, я не дурна гiмназистка.

- А я й не заспокоюю. Ти повинен жити - от i все.

- Повиннi ми всi жити, i всi вмираємо. Молодi, красивi, дужi.

- Хто не хоче вмерти, той не вмре.

- I ти не вмреш?

- Нi.

- I я?

- I ти теж.

- Ти такий смiшний хлопець. але твої слова дiють якось заспокiйливо, сказав Єжи.

Вiн поволi пiдвiвся в своєму ящику й поклав свого руку па Андрiєву.

- В мене нiколи не було брата, - сказав поляк, - але тепер вiн є. Ти рiднiший менi за брата. Як тебе звати?

- Андрiй. Андрiй Коваленко.

- Ти з Росiї?

- З України.

- Ти бачив Днiпро?

- Я вирiс бiля нього.

- А я вирiс бiля Вiсли. У Варшавi. У мене там лишилася кохана дiвчина. А ти знав кохання?

- У мене е кохана в Саратовi.

- Де це?

- В Росiї, на Волзi. Чув?