Розділ без назви (2)

142. Коли Александр закінчив свою промову, слідом за ним на трибуну зійшли представники Спарти і сказали: «Нас послали лакедемонці просити вас не змінювати вашого способу дій і не наражати на небезпеку Елладу, не приймайте пропозицій варварів. Це несправедливе з усіх поглядів і недостойно кожного елліна і найбільше за всіх, звичайно, вас. І це з багатьох приводів. Адже до цієї війни спричинилися саме ви , а ми зовсім її не хотіли, і війна почалася з оборони вашої країни, а тепер вона поширилася на всю Елладу. Зокрема, це зовсім неприпустимо, щоб афіняни, які були повинні в усьому цьому, спричинилися тепер до поневолення еллінів, ви, які завжди з давніх давен були поборниками свободи для багатьох народів. Звичайно, ми вам співчуваємо, зважаючи на скруту, в якій ви тепер перебуваєте, і через те, що ось уже два врожаї у вас загинули і протягом цього часу руйнуються ваші будинки і гине ваше майно. У противагу до цього лакедемонці та їхні союзники пропонують вам, що вони, поки триватиме ця війна, годуватимуть ваших жінок і всіх членів ваших родин, які не придатні для війни. Не піддавайтеся македонцю Александрові, який описує вам такими принадними пропозиції Мардонія, оскільки він це викладає так, як йому треба, бо він як тиран хоче допомогти іншому тиранові. Вам не личить так робити, якщо ви вмієте правильно міркувати, адже ви знаєте, що варвари не мають ні віри, ні справедливості».

143. Так промовляти представники лакедемонців. А афіняни дали Александрові таку відповідь: «Ми і самі добре знаємо, що сили Мідійця далеко більші за наші. І не треба нам закидати це, принаймні, як докір. Але оскільки ми обожнюємо свободу, ми захищатимемося, як тільки зможемо. Проте про угоду з Варваром не намагайся нас переконати. Ми на це не підемо. А тепер іди і скажи Мардонієві, що відповідь афінян така: поки сонце на небі йде своїм шляхом, як і тепер, ми не маємо наміру скласти мир із Ксерксом, але певні того, що нам допоможуть боги і герої, яких він без жодної шани спалив домівки та статуї. Ми виступимо проти нього і відіб'ємо його. А ти не з'являйся більше до афінян із такими пропозиціями і не вважай, що робиш нам добру послугу тим, що вмовляєш нас робити недозволене, бо ми не хочемо, щоб із тобою сталося щось неприємне, оскільки ти наш проксен і друг».

144. Ось таку відповідь дали афіняни Александрові, а представникам Спарти сказали: «Те, що лакедемонці злякалися, чи ми не порозуміємося з Варваром, це цілком природне. Проте, це не робить вам честі, бо ви добре знаєте настрій афінян. Чого вам так бентежитися, адже нема ніде на світі стільки золота, або країни, щоб вона перевищувала якусь іншу щодо краси і плодючості, і її дали б нам, аби ми захотіли встати на бік мідійців і поневолити Елладу. Є багато серйозних підстав, що заважають нам це зробити, якби ми цього захотіли. Перш за все це статуї і обителі богів, що їх було спалено і зруйновано. За них ми маємо священний обов'язок помститися, наскільки лише ми це зможемо, і не йдеться про те, щоб ми замирилися з тим, хто це зробив. По-друге, це еллінський народ, єдинокровний із нами, в нас із ним спільна мова, в нас спільні святилища богів і жертвоприношення і схожі з ним звичаї. Афіняни ніколи не будуть зрадниками. Пам'ятайте як слід і це, якщо ви не знали цього перед тим: поки буде живим хоч один афінянин, ми не складемо миру з Ксерксом. Нас зворушує і ваша турбота про нас, те, що коли ми тепер у скруті, а ви готові підтримувати наші родини. Ваша доброта велика, але ми житимемо, як зможемо, і не станемо тягарем для вас. Лише тепер у даному становищі пришліть якнайшвидше військо, бо ми розуміємо, що вже не далекий той день, коли Варвар нападе на нашу країну і прийде сюди, одразу як довідається, що ми не здійснимо нічого з того, що він нам запропонував. Отже, перед тим, як він прибуде до Аттіки, ще є час, щоб ви встигли прийти нам на допомогу в Беотію»(1). Так їм відповіли афіняни, а вони повернулися в Спарту.

ПРИМІТКИ

Книга VIII. Уранія

1.1. Тут Геродот, розповівши про сухопутні битви, приступає до викладу пересувань флотів і розповіді про морські бої.

1.2. Ідеться про «лінійні» кораблі – трієри і не звертається уваги ні на транспортні судна, ні на, так звані, пентеконтери.

1.3. Ідеться про періеків. Спартанці були військовою залогою на кораблях, а не веслярами.

2,1. Пелопоннесці, що складали ядро союзу, не могли підпорядковуватися якомусь іншому воєначальникові (архістратегові), крім свого власного. Такий розподіл, щоб афіняни мали командування над флотом, а спартанці над сухопутним військом, було застосовано після подій, про які тут розповідається, лише після 478 р. до н. є. Очевидно, питання про командування флотом було дуже важливим.

3,1. Можливо, тут є натяк на те, що Геродот не мав наміру продовжувати свій виклад подій, що сталися після 478 р. до н. є.

4.1. Вони вважали, , що лише мало кораблів урятувалося після бурі.

4.2. Це узгоджується з пожадливістю до грошей Фемістокла, але в цьому випадкові таке обвинувачення було висунуто проти нього пізніше, коли він утік до Персії і його було оголошено зрадником. Геродот мав передрозсуд проти нього, як і проти Адейманта.

6.1. Перси одержали відомості про грецький флот від розвідувального судна, яке вони захопили (VII, 179).

6.2. На спартанському флоті «вогненосець» (пірфорос) було судном, на якому був «священний вогонь» із жертовника Зевса Агетора і цей вогонь використовували під час жертвоприношень у походах. Його вважали недоторканим і намагалися зберегти за всяку ціну. Звідси такий вираз: «навіть вогненосця не залишилося», коли йшлося про цілковите знищення флоту.

8,1. Павсаній згадує, що амфіктіони поставили статую цього Скіллія в Дельфах за те, що він повитягав якорі перських кораблів і вони загинули, коли сталася буря.

9,1. Можливо, з цим рішенням пов'язане якесь непорозуміння. Слід зважити на те, що одну ескадру було послано проти персів, щоб вона пропливла навколо Евбеї.

12,1. Якщо вітер віяв із півночі, то кораблі, які зазнали аварії, було викинуто на Артемісій.

13,1. На східних узбережжях Евбеї були глибокі бухти з мисами, що далеко виступали в море, на півночі від Герайста до мису Охтонії біля Кіми. Серед моряків про них ішла недобра слава. Малоймовірно, щоб ця ескадра, що вирушила з Афетів пізно увечері з наказом пропливти навколо Скіата, так рано прибула до тих берегів.

14,1. Вони відокремилися від інших кораблів, щоб обороняти Евріп від персів, які пливли навколо Евбеї. Одержавши відомість про поразку перської ескадри, ці афінські кораблі відпливли звідти.

17.1. Успішні дії єгиптян, можливо, були пов'язані з добрим озброєнням залоги їхніх кораблів.