Розділ без назви (2)

134.1. Давнє місто Лебадея було розташовано біля східного берега Еркіни, а печера Трофонія була на західному березі. В давніх епіграфічних пам'ятниках Трофоній іноді відрізняється, а іноді ототожнюється з Зевсом. Його статуя, твір Праксітеля, схожа на статуї Асклепія. Як від нього одержували оракули, описано в Павсанія (IX, 39,3).

134.2. У Фівах відповіді бога одержували, спостерігаючи за полум'ям і попелом під час спалення жертовної тварини.

134.3. Той, хто хотів одержати оракул, мусив спати в святилищі на баранячій шкурі того барана, котрого перед тим він приніс у жертву. Знамените святилище Амфіарая було біля Оропа. Амфіарай спочатку був хтонічним божеством, а потім став героєм, учасником походу сімох проти Фів.

135,1. Птоон – гірський масив між Копаідою і Евбейською затокою. Тамтешнє пророче святилище занепало після зруйнування Фів у 335 р. до н. є. .

136.1. Як уже було сказано вище, Алабанди було містом Карії, а не Фрігії.

136.2. Обов'язком проксенів було приймати послів різних держав, піклуватися про них і приводити їх на народні збори.

137.1. Цей Аргос був колискою їхньої династії. Але інший Аргос, із яким були пов'язані Аргеади, був Орестійським Аргосом біля джерел Аліакмону. Аргеади зробили столицею місто Айгай (Еги) і підкорили споріднені з ними племена горішньої Македонії. Схожість назв різних міст і родів (Аргос – Аргеади) дала привід македонцям, починаючи від Александра І, твердити, що вони походять від Гераклідів – царів Пелопоннеського Аргоса.

137.2. Можливо, ім'я Гаванес первісно означало «чередник». Імена трьох братів були іменами родоначальників трьох племен (філ).

137.3. Те, що зробив Пердікка, означало, що він «символічно» вступив у володіння домом і країною.

138.1. Фрігійські імена – Мідас і Гордій можуть указувати на те, що в тій країні колись мешкали фрігійці до їхнього переселення в Малу Азію.

138.2. Сілен уважався за найстарішого з сатирів. До нього зверталися з різними запитаннями.

139,1. Александр І – цар Македонії, син Амінта, був проксеном афінян і захищав їхні інтереси в Македонії. Геродот намагався виправдати двозначну поведінку цього Александра.

140,1. З допомогою Александра перси спробували відірвати афінян від союзу із Спартою.

141,1. Цей оракул схожий на вигадку афінян.

142,1. Тобто через допомогу, що її послали афіняни малоазійським іонійцям, які повстали проти персів.

144,1. Ця гордовита промова греків, можливо, не була історичним фактом, але узгоджується з настроєм греків у їхній боротьбі за незалежність проти персів.

© Aerius, 2003

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!