Розділ без назви (2)

34,1. Біля проходу, що відокремлює Фокіду від Беотії. В південній частині цього проходу був Панопей на відстані 20 стадій від Херонеї (Хайронеї). Цей шлях іде на південний захід до Херонеї і області Орхомена, а інший іде на захід до Давліди і звідти через Схісту до Дельфів.

35.1. Із Давліди шлях іде вздовж Парнасу, а потім повертає на захід і доходить до шляху з Фів, утворюючи так звану Розвилку (Схісте) або Тріодос (Три шляхи).

35.2. Про це сказано в кн. І, розд, 50-51.

36,1. На відстані приблизно трьох годин від Дельфів на краю узгір'я на схід від схилів Парнасу є печера Корікіон, присвячена Панові та німфам. Вона була надійним сховищем.

37.1. Перси підійшли лише до східного входу до міста. Храм Аполлона був на узвишші на протилежному кінці долини.

37.2. Священна зброя, тобто лук і стріли Аполлона. Згаданий тут мегарон – внутрішня частина храму, неприступна для неприсвячених (також адитон).

37.3. Тут Геродот переказує дельфійську легенду, яка пояснює, чому варвари не змогли пограбувати храм та його скарби, оскільки Аполлон був ворожим варварам і заступником греків. Можливо, що дельфійські жерці домовилися з персами, а потім склали цю легенду.

39,1. Через напад фокейців перський загін не міг посуватися далі до Патраської затоки і до Істму. В такий спосіб важлива частина стратегічного плану персів не здійснилася.

40.1. Тримати оборону в Беотії було неможливо і стратеги, щойно довідалися про те, що перси пройшли через Фермопіли, вирішили відійти з Аттіки і в такий спосіб у населення був час, щоб піти звідти перед тим, як туди прийдуть перси.

40.2. Геродот, співчуваючи афінянам, намагається огудити пелопоннесців, тобто спартанців і їхніх союзників. У цьому засудженні були зацікавлені Перікл та його партія, які надихали Геродота.

41,1. Страж храму (Ойкурос офіс) за давнім переказом – священний змій був самим Еріхтонієм (або Ерехтеєм). Його зображували напівлюдиною і напівзмієм.

42,1. Швидкість судна залежала від вправності моряків і ще від конструкції судна. note 2

44.1. Арістотель називає Іона полемархом. Він допоміг афінянам одержати перемогу у війні Ерехтея з Евмолпом із Елевсіна.

44.2. Геродот ототожнює корінних мешканців Аттіки з іонійськими пересельцями.

45,1. Згідно з міфом корінфські Бакхіади володіли Мегарами до 720 р. до н. є., коли Орсіпп із Мегарів повстав проти них і визволив свою батьківщину. Левкада, Амбра-кія і Анакторіон були засновані синами Кіпсела, а Потідая одним із синів Періандра.

46.1. Ойнона була назвою пустинного острова, на якій Зевс переніс німфу Егіну (Айгіну) і вона там народила Еака (Аяка), першого мешканця цього острова.

46.2. Про цього Демокріта розповідали, що він у битві при Саламіні взяв уполон п'ять перських кораблів і врятував один грецький корабель, який наражався на небезпеку бути захопленим ворогами.

47.1. Теспротійці мешкали на узбережжі Епіру на півдні до Амбракійської затоки.

47.2. Про цього Фаілла Плутарх повідомлює, що він двічі переміг у п'ятибор'ї (пентатлі) і один раз у бігу на Піфійських змаганнях, він також своїм коштом оснастив корабель із кротонською залогою і за це в Дельфах йому було поставлено статую.

50,1. Коли тут ідеться про Афіни, то, як і в інших місцях, мається на увазі вся Аттіка.