Розділ без назви (2)

Історії в дев'яти книгах. КнигаVIII: Уранія

54. Ставши повним владарем Афін, Ксеркс послав до Сусів кінного вісника звістити Артабанові про цю перемогу. Наступного дня після того, як він послав цього вісника, він викликав афінських вигнанців, котрі його супроводили, і наказав їм піднятися на Акрополь і принести жертви згідно з їхніми обрядами(1), і дав такий наказ або, хтозна, через те, що він побачив якийсь сон, або він мав докори сумління, або спалив святилище. А тепер я поясню, чому я згадав про це.

55. На Акрополі є храм Ерехтея, про якого кажуть, що його народила Земля, а всередині цього храму росте маслина(1) і тече джерело солоної води. За переказами афінян це зробили Посейдон і Афіна, коли вони засперечалися, кому належатиме країна, і залишили їх як свідчення про свої вимоги. Отже, сталося так, що ця маслина згоріла разом із святилищем у вогні, запаленому варварами. Але наступного дня після пожежі, коли до святилища зійшли афіняни, яким Ксеркс наказав принести жертви, вони побачили новий пагін завбільшки з лікоть, що виріс із стовбура. Вони сповістили про це.

56. Елліни, які були на Саламіні, коли довідалися про долю афінсь-кого Акрополя, так збентежилися, що дехто із стратегів, не чекаючи на прийняття рішення про збори, кинулися на свої кораблі і поставили вітрила, готові тікати. Ті, що залишилися на Саламіні, вирішили дати морський бій поблизу Істму. Настала ніч, збори закінчилися і афіняни повернулися на свої кораблі.

57. Отже, коли Фемістокл прибув на свій корабель, один афінянин, Мнесіфіл, спитав його, які вони там прийняли рішення(1). Коли той почув від нього, що вирішено відвести флот до Істму і вступити в морський бій поблизу Пелопоннесу, той афінянин сказав Фемістоклові: «Ну, якщо вони піднімуть якорі і відійдуть від Саламіну, в тебе вже не буде батьківщини, заради якої ти битимешся, бо кожний піде до своєї власної батьківщини і ні Еврібіад не зможе затримати їх, і ніхто інший на світі, Щоб не розсіявся флот, і тоді загине Еллада через свою непередбачливість. Лише якщо існує якийсь засіб і тобі пощастить, іди і постарайся, щоб було скасовано прийняте рішення, і, мабуть, ти зможеш умовити Еврібіада змінити його думку і залишитися тут».

58. Ця думка дуже сподобалася Фемістоклові і, не давши ніякої відповіді, він поспішив до Еврібіадового корабля. Він прийшов туди і сказав йому, що хоче обговорити з ним питання, дуже важливе для всіх. Еврібіад запросив його зійти на корабель і висловити, що він має сказати. Тоді Фемістокл сів біля нього і почав викладати йому доводи, які він почув від Мнесіфіла, ніби вони були його власними, додавши до них ще багато інших так, що своїми наполегливими проханнями він умовив Еврібіада зійти з корабля і закликати стратегів на нараду.

59. Коли, нарешті, вони зібралися ще перед тим, як Еврібіад пояснив для чого він їх покликав, Фемістокл почав просторікувато розмовляти, як людина пригноблювана настирливою думкою. Поки він так промовляв, його перебив корінфянин Адеймант, син Окота: «Фемістокле! На змаганнях б'ють тих, хто починає змагатися перед тим, як буває дано сигнал для початку». На що Фемістокл, виправдовуючись, відповів: «Так! Але ті, що починають надто пізно, не отримують вінка».

60. Тоді, звертаючись до Корінфянина, він дуже спокійно відповів йому, а потім звернувся до Еврібіада, але не повторив йому нічого з того, про що казав перед тим, що коли вони покинуть Саламін, то розсіються, бо не слід було перед союзниками виступати з обвинуваченнями, але він почав наводити інші доводи: «Від тебе залежить,– сказав він йому,– врятувати тепер Елладу, якщо ти послухаєшся мене і залишишся тут, щоб уступити в морський бій, і тебе не переконають промови тих, які хочуть, щоб ти відвів кораблі до Істму. Вислухай обидва плани та порівняй їх. Якщо ти даси морський бій біля Істму у відкритому морі(1), а це для нас зовсім не буде корисним, бо наші кораблі досить важкі і їх надто мало. Крім того, ти втратиш Саламін, Мегари та Егіну, навіть коли ми матимемо успіх у всьому іншому. Разом із флотом піде і сухопутне військо варварів і, таким чином, ти сам поведеш їх на Пелопоннес і цим наразиш на небезпеку всю Елладу. Проте, якщо ти зробиш те, що я пропоную, ось яку з цього ти матимеш вигоду. По-перше, ми битимемося у вузькому місці з небагатьма нашими кораблями проти багатьох їхніх і, якщо бій завершиться так, як нам здається імовірним, ми одержимо блискучу перемогу; бо битися у вузькому місці це нам на користь, проте, коли ми битимемося у відкритому морі – це буде їм на користь. Крім того, буде врятовано і Саламін, куди ми перевезли як до безпечного місця наших дітей та жінок. Є в цьому ще одна вигода, яка так вас ч цікавить. Ти все одно битимешся за Пелопоннес, залишаючись тут, як коли б ти бився біля Істму, і якщо ти добре розміркуєш, ти сам не поведеш ворога, щоб він напав на Пелопоннес. Проте, якщо станеться так, як я сподіваюся, і ми переможемо на морі, варвари не виступлять проти вас на Істмі, і не підуть далі Аттіки, але відійдуть у безладді і в такий спосіб за нами залишаться Мегари, Егіна і Саламін, як нам було дано оракул (2), що ми переможемо ворогів. Коли люди складають розумні плани, найчастіше буває так, що вони стають успішними, але коли їхні плани нерозумні, тоді, звичайно, і сам бог виступає проти планів людей».

61. Так промовляв Фемістокл, коли проти нього знову виступив корінфянин Адеймант, бажаючи, щоб замовкла людина, що тепер уже не мала батьківщини, і щоб не дати можливості Еврібіадові поставити на голосування питання, яке порушила людина без батьківщини. Нехай фемістокл доведе, що він має батьківщину і лише тоді нехай висловить свою думку. Він кинув йому просто в обличчя ці слова, бо Афіни було завойовано і в них панував ворог. Тоді вже Фемістокл почав висловлюватися різко і про Адейманта, і про корінфян, і заявив, що афіняни мають і місто, і країну, безумовно більшу, ніж корінфяни, оскільки вони мають двісті оснащених кораблів із залогами і жодне еллінське місто не зможе відбити їх, якщо вони на нього нападуть.

62. І, підкресливши це, він звернувся до Еврібіада і сказав йому досить рішуче: «Щодо тебе, якщо ти тут залишишся, ти цим покажеш себе мужньою людиною, а якщо не залишишся, то загубиш Елладу, бо всі наші надії ми покладаємо у цій війні на кораблі. Послухай-но мене. Якщо ти так не зробиш, тоді ми, які ми є, візьмемо наші родини і попливемо до Італії, до Сірія(1), котрий нам належить із давніх давен і де, згідно з оракулами, нам приречено заснувати колонію, а ви тоді, коли вас покинуть такі союзники, як ми, згадаєте мої слова».

63. Після такої промови Фемістокла Еврібіад змінив свою думку, я гадаю тому, що, насамперед, злякався, що коли він поведе кораблі до Істму, тоді його покинуть афіняни. Тому він і змінив свою думку, а коли б їх покинули афіняни, решта союзників не мала б достатньо сил, щоб дати бій. Отже, він прийняв це рішення залишитися і дати тут вирішальний морський бій.

64. Так після всіх суперечливих розмов елліни, які були на Саламіні, оскільки так вирішив Еврібіад, почали готуватися до морського бою. Розвиднилося і, щойно зійшло сонце, на суші і на морі стався землетрус. Тоді вирішили звернутися з проханнями до богів і покликати на допомогу Еакідів(1). Так вони вирішили і так і зробили. Отже, вони помолилися всім богам і покликали на допомогу з Саламіну Еанта і Теламона, послали корабель на Егіну, щоб привезти звідти Еака та інших Еакідів.

65. Ось що розповів один афінський вигнанець, Дікай, син Теокіда, якого мідійці вважали за важну особу. На той час, коли Аттіка після того, як її покинули мешканці, була розграбована сухопутним військом Ксеркса, він випадково опинився разом із лакедемонцем Демаратом на Тріасійській рівнині(1), вони побачили, як із Елевсіна піднялася курява, начебто її підняли якісь тридцять тисяч (2) воїнів, і вони не розуміли, від кого вона могла бути, і раптом вони почули голос і їм здалося, ніби це був заклик учасників вакхічних містерій. І Демарат, який не знав нічого про елевсінські містерії, запитав Дікая, чий це міг бути голос. А той відповів йому: «Демарате! Напевне якесь велике нещастя спіткає цареве військо. Це цілком очевидно, бо в Аттіці нема ні душі і це голос бога з Елевсіна, який іде на допомогу афінянам та їхнім союзникам. І якщо ця курява впаде на Пелопоннес, то це загрожує самому цареві та його війську на суходолі, а якщо попрямує до кораблів на Саламіні, тоді цар наразиться на небезпеку втратити свій флот. Під час цього свята, яке афіняни святкують щороку (3) на честь Матері та її Дочки, хто з них захоче і хто з інших еллінів захоче, той посвячується в містерії. А цей голос, що ти його чуєш, це той крик, яким закликають Іакха». На це Демарат сказав: «Мовчи і про це не кажи нікому. Бо якщо ці твої слова дійдуть до царя, ти загубиш свою голову і ні я, і ніхто інший на світі не зможе тебе врятувати. Сиди спокійно, а щодо того війська, то його захищатимуть боги». Таку він дав йому пораду, а курява, з якої почувся голос, утворила хмару, піднялася високо в повітря і полетіла на Сала-мін, до табору еллінів. Отже, вони зрозуміли, що Ксерксів флот було приречено на загибель. Про це розповідав Дікай, син Теокіда і послався як на свідків на Демарата і на інших.

66. Ті, що були в морському війську Ксеркса, оглянувши місце загибелі лакедемонців, пройшли з Трахіни до Гістіаї, пробули там три дні і, перепливши через Евріп, ще за три дні прибули до Фалера. На мою думку, варварів було не менше і на суходолі і на кораблях, ніж тоді, коли вони вдерлися в Аттіку і коли вони прибули в Сепіаду і Фермопіли. Отже, на заміну тим, хто загинули від бурі і при Фермопілах, і в морській битві при Артемісії, я перелічу тих, які ще не були в поході з царем, а саме маліейців, дорійців і локрів та беотійців, що вирушили в похід усі разом, за винятком теспійців та платейців і ще карістійців, та андросців, і теносців та всіх інших острів'ян, крім п'яти міст(1), що їхні назви я навів вище. Бо, справді, чим більше заглиблювався до середини Еллади Перс, тим більше народів ішло за ним.

67. Отже, коли прибули до Афін усі вони, за винятком паросців (паросці залишилися позаду на Кітносі і очікували(1), чим закінчиться війна), коли всі інші прибули у Фалер, тоді Ксеркс особисто зійшов на кораблі, бажаючи зустрітися з їхніми залогами і дізнатися про їхні думки. Коли він прийшов туди і зайняв крісло голови, на його запрошення з'явилися тирани народів його держави і начальники морських підрозділів і сіли відповідно до почесних місць, які цар призначив кожному з них, перший там був цар Сідона, за ним цар Тіра, а після них всі інші відповідно до їхніх посад. Коли всі вони розсілися, кожен на своєму місці, Ксеркс, бажаючи перевірити кожного, наказав Мардонієві опитати кожного з них, чи слід починати морський бій (2).

68. Мардоній по черзі опитав їх, починаючи від царя Сідона, чи всі вони висловили думку, що треба почати морський бій, проте Артемісія висловилася так: «Я прошу тебе, Мардоніє, переказати цареві мою думку, а я під час морських боїв, що відбулися біля Евбеї, не була серед найбільших боягузів і я зробила там дещо не найменше від усіх. Ось моя думка: Великий владарю! Я вважаю правильним переказати тобі мою справжню думку, яка буде для тебе найкориснішою від усіх інших. Отже, я кажу тобі, пожалій свої кораблі і не вступай у морський бій, бо ці люди на морі настільки вправніші від твоїх, наскільки чоловіки від жінок. Власне, що тебе неодмінно зобов'язує наражатися на небезпеку в морській битві? Чи ти не став тепер володарем Афін, які були метою твого походу? Чи ти не став володарем усієї іншої Еллади? Ніхто тепер тобі не заважає. Ті, хто чинили тобі опір, тепер загинули, як вони того заслуговували. Зараз я тобі розповім, яке завершення матимуть справи ворогів. Якщо ти не поквапишся дати морський бій, але триматимеш кораблі поблизу берегів, чи залишаючись тут, чи пропливши далі до Пелопоннесу, то, великий владарю, ти легко досягнеш мети, що привела тебе сюди. Бо елліни не зможуть чинити тобі опір упродовж багатьох років, але ти змусиш їх розсіятися і кожен із них повернеться до своєї батьківщини. А це тому, що і поживи тут нема на цьому острові *, як я чула, і через те, коли ти приведеш своє сухопутне військо на Пелопоннес, то всі ті, що прибули з цих місць, залишаться спокійними, бо їх зовсім не обходить морський бій на користь Афінам. Проте, якщо ти поквапишся дати морський бій саме тепер негайно, я боюся, що можлива поразка морського війська спричиниться до загибелі і сухопутного війська. Я додам до цього, царю мій, ще й таке: май на увазі, що добрі люди мають найчастіше поганих рабів, а погані – добрих. А ти, найкраща людина на світі, маєш поганих рабів, яких ти вважаєш за своїх союзників: єгиптян, кіпріотів, кілікійців, памфілійців, які нічого не варті».

69. Поки вона це казала Мардонієві, ті, хто співчували Артемісії, були засмучені її словами, бо гадали, що, хто зна, чи не розгніває вона царя тим, що відраджує його вступати в морський бій. Навпаки, ті, хто їй заздрили і не співчували, бо з усіх союзників цар найбільше поважав її, раділи з того, що вона заперечує йому, гадаючи, що вона загине. Тим часом, коли Ксерксові доповіли про різні думки, він особливо був задоволений думкою Артемісії і, хоча і перед тим він уважав її за жінку гідну всякої похвали, тоді він став поважати її ще більше. Незважаючи на це, він наказав іти за думкою більшості, будучи певним того, що біля берегів Евбеї його воїни навмисне не виконали свого обов'язку, бо його там не було і він не дивився на них, а на цей раз він вирішив особисто як глядач стежити за морським боєм.

70. Щойно він дав сигнал до відплиття, як варвари вирушили на кораблях до Саламіну і вишикувалися до бою без перешкод у призначеному для них порядку. Але тоді ще не настав для них день уступити в морський бій, бо запала ніч і вони почали готуватися на завтра. А еллінів охопив страх і неспокій і найбільше тих, хто прибули з Пелопоннесу. Цей їхній неспокій походив від того, що вони перебували на Саламіні готові до морського бою за землю афінян, але якби вони зазнали поразки, то зосталися б оточеними на острові і потрапили б в облогу, і залишили б свою країну без захисту тоді, коли піхота варварів тієї самої ночі(1) вирушила в Пелопоннес.

71. Проте, що було в людських силах, усе було зроблено, щоб варвари не вдерлися суходолом на Пелопоннес. Пелопоннесці, як довідалися про те, що Леоніда і його спартанців у Фермопілах було вбито, побігли з своїх міст до Істму, де зайняли позиції, маючи на чолі як стратега Клеомброта, сина Анаксандріда, брата Леоніда. Будучи на Істмі, вони перегородили Скейронідський шлях, а потім, порадившися, вирішили побудувати мур і перегородити Істм. Оскільки їх було багато тисяч і всі вони працювали, будівництво швидко посувалися, бо вони тягали каміння і цеглу, і деревини, і коші з піском, а крім того, ті, що поспішили до них на допомогу, не припиняли роботи ні на хвилину і працювали і вдень, і вночі.

72. Елліни, які прийшли всім гуртом на Істм для допомоги, були такі: лакедемонці, всі аркадяни, елейці, корінфяни, сікіонці, епідаврійці, флеясійці, тройзенці і герміонці. Вони поспішили на допомогу і трусилися від страху за Елладу, яка наражається на небезпеку, а інших пелопон-несців це не обходило, хоч уже закінчилися олімпійські і карнейські  свята.

73. Сім народів мешкає на Пелопоннесі. З них двоє – автохтони і тепер вони перебувають там, де мешкали і за давніх часів: аркадяни(1) та кінурійці. Один народ, а саме ахейський народ (2), якщо він не виселився з Пелопоннесу, проте виселився з своєї країни і мешкає в чужій землі. Інші народи, з семи – чотири, прибули з інших країв, дорійці, етолій-ці, дріопи і лемносці. Дорійці мають багато і значних міст, етолійці – лише одне, Еліду, дріопи – Герміону і Асіну, що розташована поблизу лаконської Кардаміли, а лемносці мають усі міста парореатів (3). Кінурійці, будучи автохтонами, очевидно, є іонійцями і вони єдині з них на Пелопоннесі, але підпали під владу аргосців і з часом змішалися з дорійцями. Це орнеати (4) та їхні сусіди. Із інших семи народів решта міст, крім тих, що я назвав, залишилися найтральними, а якщо сказати правду, залишаючись нейтральними, перейшли на бік мідійців (5).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історії в дев'яти книгах. КнигаVIII: Уранія» автора Геродот на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (2)“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи