Розділ без назви (2)

75. Фракійці пішли в похід, маючи на голові лисячі шкури. Вони були одягнені в хітони, а поверх хітонів у них були широкі різнобарвні плащі. На ногах у них було взуття з шкури маленьких оленів, були в них іще дротики та легкі щити і маленькі кинджали. Вони, коли переселилися до Азії, почали називатися бдтінцями, але перед тим, за їхніми власними переказами, вони називалися стрімоніями, бо мешкали на берегах Стрімону. З їхньої країни, кажуть, їх вигнали тевкри та місійці. Проводарем азіатських фракійців був Бассак, Артабанів син.

76. (Пісідійці) мали маленькі щити з необробленої волової шкури і кожен із них мав по два списи лікійського виробництва, а на голові в них були бронзові шоломи. На шоломі в них були прикріплені волові вуха та роги, зроблені з бронзи, а зверху була китиця. їхні ноги були обмотані стрічками з червоної тканини. В країні цього народу є пророче святилище Арея(1).

77. Майонійські кабалії, що називаються ласоніями, озброєні так, як кілікійці, і про це я розповім, коли моє оповідання дійде до опису кілійського війська. Міліайці мали короткі списи, а їхні плащі трималися пряжками. В деяких із них були лікійські луки, а на голові в них були шкіряні шоломи. Проводарем усіх їх був Бадр, син Істана.

78. Мосхи мали на голові дерев'яні шоломи, щити в них були маленькі, а наконечники списів були великі. Тібаренці, макронці та моссі-нойкі пішли в похід, маючи однакові з мосхами спорядження. Спільним начальником був і в мосхів і в тібаренців Аріомард, син Дарія та Пармії, дочки Смердія, сина Кіра, а в макронців і моссінойків – Артаікт, син Хорасма, який був правителем Сеста на Геллеспонті.

79. Мари мали на голові плетені шоломи, в них були маленькі шкіряні щити і дротики. Колхи на головах мали дерев'яні шоломи, в них були маленькі щити з необробленої волової шкури, короткі списи і, крім того, ножі. Проводарем марів і колхів був Фарандат, син Теаспа. Аларо-дії і саспейри пішли в похід озброєні, як колхи. їхнім проводарем був Масістій, син Сіромітра.

80. Острів'яни Червоного моря, які йшли у похід слідом за іншими, були мешканцями островів, що на них цар визначив перебування для вигнанців. Вони мали вбрання та озброєння майже таке, як і мідійці. В цих острів'ян проводарем був Мардонт, син Багая. Його було вбито в битві при Мікалі наступного року(1) після цих подій.

81. Ці були народи, що брали участь у поході на суші, і складали піхоту. На чолі різних загонів війська стояли ті, яких я перелічив. Це вони їх вишикували та підраховували, вони призначили тисяцьких і десятитисяцьких, а десятитисяцькі призначили сотників та десятників. Одні були начальниками полків(1), а інші начальниками загонів кожному народу.

82. Отже, ті, про яких було сказано, були начальниками різних частин війська, а ними та взагалі всім сухопутним військом командував Мардоній, син Гобрія, і Трітантайхмій, син Артабана, який висловив думку проти того, щоб відбувся похід на Елладу, обидва вони сини братів Дарія і відповідно двоюродні брати Ксеркса, і Смердомен, син Отана, і Масістій, син Дарія та Атосси, і Гергій, син Аріаза, і Мегабіз, син Зопіра.

83. Вони були стратегами(1) взагалі всіх сухопутних військ, крім десяти тисяч. Стратегом цих десяти тисяч добірних персів був Гідарн, Гідарнів син, а ці перси називалися безсмертними з такої причини: якщо хтось випадково не був у їхньому числі, або тому, що помер, або через хворобу, на його місце обирали когось іншого і так їх не було не більше, не менше десяти тисяч. Серед усіх цих народів перси вирізнялися найбільшою пишнотою і вони були й найхоробрішими. їхнє спорядження було таким, як я вже описав, крім того, вони відрізнялися ряснотою золотих прикрас, які в них були. За ними їхали візки, в котрих були їхні наложниці і численні слуги, розкішно одягнені. Призначувані для них харчі перевозилися на верблюдах та в'ючних тваринах окремо від поживи для всіх інших воїнів.

84. Усі ці народи вміють їздити верхи, але вони не дали воїнів для кінноти за винятком лише таких. Перські вершники мали спорядження таке, як і їх піхота, лише дехто серед них мали на голові якісь дивовижні убори з карбованих міді та заліза.

85. Існує ще такий народ кочовиків, що його називають сагартіяна-ми, за походженням і за мовою споріднений із персами, а спорядження його почасти перське, почасти пактійське. Вони давали вісім тисяч вершників. За своїм звичаєм вони не мають зброї ні з бронзи, ні з заліза, але в них є кинджали. Як зброю вони використовують аркани(1), сплетені з ременів і з ними вони виступають на війні. І ось у який спосіб на війні поводяться ці люди. Коли вони зближуються з ворогами, вони кидають свої аркани, на кінці яих є зашморги. На кого вони накинуть аркан, чи на коня, чи на людину, вони тягнуть його до себе, і того, хто заплутується в ременях, вони вбивають. Ось у такий спосіб вони б'ються на війні. їх було приєднано до перського війська.

86. Мідійська кіннота мала таке саме спорядження, як і їхня піхота, також і у кіссіїв. Індійці мали таке саме озброєння, як і їхня піхота, і в них були верхові коні та колесниці, а в колесниці були запряжені коні та дикі віслюки(1). Бактрійські вершники мали таке саме спорядження, як і їхня піхота, також і у каспійців. Лівійці були споряджені, як і їхня піхота і всі вони були на колесницях. Каспійці та паріканійці були озброєні так, як і їхня піхота, але всі вони їхали на верблюдах , які своєю швидкістю не поступалися перед конями.

87. Лише ці народи дали кінноту, а число вершників доходило до восьмисот тисяч, не рахуючи верблюдів та колесниць. Всю кінноту було поділено на полки і в останній лаві були араби, бо коні не могли зносити верблюдів і через це їх поставили останніми, щоб вони не лякали коней.

88. Проводарями кінноти були Армамітр і Тітай, сини Да-тія. Третього проводаря кінноти, Фарнуха, хворого залишили в Сар-дах. А захворів він через те, що, коли вирушали з Сардів, із ним сталося нещастя. Коли він їхав верхи, під ноги коня кинувся якийсь собака і кінь, не побачивши його перед тим, зіпнувся дибки і скинув додолу Фарнуха. Коли він упав, в нього пішла з рота кров і, нарешті, від цього він захворів на сухоти. Щодо коня, то з ним одразу зробили, як наказав Фарнух: його відвели на те місце, де він скинув свого господаря і відрубали йому до колін ноги. Фарнух утратив свою посаду полководця.

89. Число трієр доходило до тисячі двохсот семи і їх приставили такі народи: фінікійці з палестинськими сірійцями(1) дали триста трієр, а спорядження в них було таке: на голові вони мали шоломи майже схожі на еллінські, одягнені вони були в льняні панцири, мали щити без зовнішнього обідка і ще дротики. Ці фінікійці за давнини мешкали, згідно з їхнім власним переказом, на узбережжях Червоного моря, а звідти перейшли до Сірії і вся ця область аж до Єгипту називається Палестиною. Єгиптяни (2) дали двісті кораблів. Вони на своїх головах мали плетені шоломи, а щити в них були з широкими зовнішніми обідками, списи для морських боїв та великі бойові сокири. Більшість із них були в панцирах і мали великі ножі. Таке було в них озброєння.

90. Кіпріоти дали сто п'ятдесят кораблів, і ось яке було їхнє спорядження: в їхніх царів на головах були мітри, а всі інші мали перські гостроверхі шапки, а все інше в них було, як і в еллінів, за переказом самих кіпріотів ось яке їхнє походження (2): деякі з них прийшли з Сала-міну(1) та з Афін, інші з Аркадії(2), інші-з Кітносу, інші з Фінікії, а ще інші – з Ефіопії(3).

91. Кілікійці дали сто кораблів. А ось яким було їхнє спорядження: на головах у них шоломи, а замість звичайних щитів у них були маленькі щити з необробленої шкури, одягнені вони були у вовняні хітони і кожен із них мав два дротика та меч, дуже схожий на єгипетський ніж. Вони за давніх років називалися гіпахейцями, а свою назву одержали від Кіліка', сина фінікійця Агенора. Памфілійці(2) дали тридцять трієр, а озброєння в них було однакове з еллінами. Ці памфілійці походили від тих, що прийшли з Трої, а потім роз'їхались в різні сторони разом із Амфілохом і Калхантом.

92. Лікійці дали п'ятдесят кораблів. На них були панцири та поножі, вони мали луки з кизилу, очеретяні стріли без оперення та дротики. Крім того, вони були одягнені в козячі шкури, які звисали з рамен, а на головах вони мали шапки, увінчані пір'ям(1), були в них також кинджали та серпи. Лікійці походили з Кріту і називалися термілами, але потім одержали свою назву від імені афінянина Ліка, сина Пандіона.

93. Азіатські дорійці дали тридцять кораблів. Озброєння в них було однакове з еллінами і вони прибули з Пелопоннесу. Карійці дали сімдесят кораблів, а озброєння в них було таке саме, як у еллінів, але вони мали серпи та кинджали. Як вони називалися перед тим, я вже сказав у перших розділах(1).

94. Іонійці дали сто кораблів, а озброєння в них було еллінське. Іонійці поки вони жили на Пелопоннесі в області, що тепер називається Ахаія, а перед тим, як прибули на Пелопоннес Данай(1) і Ксут, вони називалися айгіалейськими пеласгами, як каже еллінський переказ, а від Іона, сина Ксута одержали назву іонійці.