Розділ без назви (2)

15. Ксеркс, заляканий сновидінням, скочив із свого ліжка і послав вісника, щоб той покликав до нього Артабана. Коли Артабан прийшов, Ксеркс сказав: «Артабане! Я на той час не був сповна розуму, коли кинув тобі образливі слова через твою добру пораду. Проте згодом, за деякий час я змінив свою думку і визнав, що треба зробити те, що ти мені порадив. Проте тепер, незважаючи на моє бажання, я не зможу піти за твоєю порадою, бо знай, коли я обмірковував це і змінив своє рішення, до мене уві сні з'явився привид і наполегливо не дозволяє мені йти за твоєю порадою і навіть загрожує мені жахливими наслідками, а після того зникає. Якщо це справді якесь божество, що посилає його до мене, і воно бажає, щоб неодмінно відбувся похід проти Еллади, то такий самий привид має з'явитися і до тебе з таким самим наказом. Тепер, я гадаю, може статися таке: візьми собі всі мої вбрання(1), надягни їх і сідай на мій трон, а потім піди і лягай на моє ліжко».

16. Так сказав йому Ксеркс, а Артабан, хоча спершу не послухався його, бо вважав за недоречне сісти на царський трон(1), нарешті, оскільки цар змусив його, виконав наказ, але перед тим, сказав: «Я, царю мій, однаково поважаю і ту людину, що правильно мислить, як і ту, що готова вірити тому, хто правильно говорить. Ти маєш обидві ці якості, але тебе збочує з правильного шляху спілкування з лихими людьми. Це так, як море, що взагалі корисне для людей, на нього дмуть вітри і, як кажуть, не дають йому залишатися спокійним. Коли ти кинув мені ті гіркі слова, мене не стільки це засмутило, скільки те, що було запропоновано два рішення для персів; одне, яке роздмухувало пиху, і друге, що намагалося обмежити її, мовляв, погано, коли хтось навчає душу завжди бажати більшого, ніж вона має, і ось, я кажу, з цих двох рішень ти вибрав найнебезпечніше для тебе і для персів. Отаке тепер, коли ти прийняв найбільш правильне, ти кажеш, що хочеш відмовитися від походу на Елладу, бо якесь сновидіння, послане богом, відвідує тебе і не дозволяє тобі відмовитися від рішення піти в похід. Але, сине мій, мабуть, і це не від богів. Бо всі ці сновидіння, що крутяться і тут, і там, і з'являються людям, я тобі дам пояснення щодо них, адже я на стільки років старший від тебе. Вони бувають такими, що ми уві сні бачимо те, про що ми думали в день, а ми за останні дні настільки були зайняті цим походом. Але якщо випадково це не так, як я про нього гадаю, а справді буде, як ти сказав і я хочу сказати, нехай з'явиться і мені, так як і тобі, цей привид і дасть мені свій наказ. Незважаючи на все це, він не може з'явитися мені, коли я одягнений у своє вбрання, а не в твоє, коли я спатиму на своєму, а не твоєму ліжкові. Отже, так чи інакше він має з'явитися. Бо, хоч як там було, те, що ти бачив уві сні, воно, звичайно, не таке вже базглузде, щоб, побачивши мене, вважатиме, ніби це ти, судячи з убрання. Ну а якщо воно не візьме мене до уваги і не зволить з'явитися до мене, чи буду я в твоєму вбранні, чи в своєму, тоді як тебе воно часто відвідує, це треба нам тепер перевірити, бо якщо справді воно постійно відвідує тебе, тоді і я повірю, що воно послане богом. Втім, якщо твоє рішення залишається незмінним, хай буде по-твоєму і не треба тобі його змінювати, і я спатиму в твоєму ліжку. Ну, так я і зроблю тепер і хай воно і мені з'явиться. Але до тих пір я наполягатиму на своїй думці».

17. Так сказав Артабан, сподіваючись, що він зможе довести, що сказане Ксерксом не має значення, і зробив, як йому було наказано: надяг Ксерксове вбрання, сів на царський трон і, коли потім він пішов спати, і його переміг сон, до нього з'явився той самий привид, який з'являвся до Ксеркса, встав над Артабаном і сказав йому: «Ти той, хто намагається відвернути Ксеркса від походу на Елладу, мабуть через турботу про нього? Але ні в майбутньому, ні тепер тобі не вдасться відвернути того, що визначено долею. Що ж до Ксеркса, що з ним станеться, якщо він не схоче послухатися мене, я вже сказав йому самому».

18. Так загрожував Артабанові привид і водночас намагався виколоти йому очі розпеченим залізом. І Артабан схопився з ліжка, закричав, побіг і сів біля Ксеркса і розповів йому докладно, що він побачив уві сні і ще додав до цього: «Я, царю мій, як людина, що бачила досі руйнацію багатьох могутніх держав від інших менших за них, я не хотів, щоб твій юний вік призвів тебе до нещастя, бо я знаю, що негаразд бажати чогось надміру, я маю на увазі похід Кіра проти массагетів, а ще й похід Камоі-са проти ефіопів і, нарешті, я брав участь із Дарієм у поході проти скіфів. Про це я знаю і гадаю, що якби ти залишився спокійним, тебе благословляв би цілий світ. Проте, якщо тепер якась надлюдська сила штовхає нас проти еллінів, як здається, то на них обрушиться якась послана богом біда, і я сам зараз змінюю свою думку і підтримую твою. І ти сповісти персам наказ бога і накажи їм пристосуватися до перших твоїх указівок для підготування і здійснити всі твої заходи, бо сам бог дає нам свою підтримку, і наскільки це залежить від тебе, дивись, щоб не було чогось упущено». Після їхньої розмови вони були натхнені цим сновидінням і одразу, щойно розвиднілося, Ксеркс оголосив своє рішення персам, а Артабан, який перед тим єдиний виступав проти нього, тепер почав прискорювати підготування до походу.

19. Ксеркс уже остаточно вирішив почати похід, коли уві сні він побачив третє видіння, і коли про нього почули маги, то витлумачили його так, що в ньому йшлося про долю всієї землі і воно означало, що всі люди будуть підкорені Ксерксові. А сновидіння було таке: Ксерксові здалося, нібито він був увінчаний паростком маслини(1) і її віти покрили всю землю, а потім вінок, що був у ньому на голові, зник. Щойно маги дали своє тлумачення, одразу кожен із персів, що там зібралися, повернувся до своєї сатрапії і, оскільки кожен хотів одержати обіцяні подарунки, він доклав усіх зусиль, щоб виконати цареві накази, а Ксеркс почав збирати військо в кожному куточку Азії.

20. Протягом чотирьох років після підкорення Єгипту(1) він готував військо і все, що для нього потрібне, і наприкінці п'ятого року вирушив у похід із великою силою війська. Справді, з усіх походів, про які ми знаємо, це без сумніву був найбільший. І настільки, що похід Дарія проти скіфів порівняно до цього здавався мізерним, а також й інші походи, як похід скіфів, коли вони переслідували кіммерійців і вдерлися до країни мідійців, і підкорили майже всю Передню Азію, і поневолили її, за віщо пізніше Дарій хотів помститися на них, і навіть, як кажуть, похід Атрідів на Ілін, як і ще інший, що відбувся до Троянської війни, похід місійців і тевкрів (2), які пройшовши через Боспор у Європу, поневолили всіх фракійців і дійшли до Іонійського моря і далі на південь до ріки Пенея.

21. Всі ці походи, що відбулися колись, та крім них ще й інші, не можна було порівняти з цим Ксерксовим походом. І, справді, яких тільки народів не вів із собою з Азії на Елладу Ксеркс, які потоки вони поосушували, п'ючи воду, крім великих рік? Одні з них приставили кораблі, інші повинні були приставляти піхоту, ще іншим наказано було крім війська та кораблів дати судна для перевезення коней, ще іншим приставити довгі кораблі(1) для будування мостів, та ще іншим продовольство і кораблі.

22. І насамперед, оскільки відряджені в попередні походи зазнали катастрофи, пливучи навколо Афону, Ксеркс перед тим за три роки провадив роботи на цьому Афоні. В Елаюнті(1) на Херсонесі стояли на якорі трієри і, відпливаючи звідти, загони всіх народів, що були у війську, по черзі один за одним копали землю під ударами канчуків, копали також і мешканці Афонської області. Догляд за роботами доручено було Бубарієві, сину Мегабаса, і Артахаєві, сину Артая, обидва вони були персами. Афон – це велика і славнозвісна гора, яка доходить до моря і залюднена. Там, де вона знижується з боку суходолу, ця гора становить свого роду півострів, що з'єднується перешийком завдовжки приблизно в дванадцять стадій. Цей перешийок рівний і має лише невеликі підвищення з боку моря, там, де місто Акант (2) і до протилежного міста Торони. На цьому перешийку, де закінчується гора Афон, є еллінське місто Сана, а також інші міста за Саною на Афоні, які Перс захотів зробити не розташованими на півострові, а на острові, а вони такі: Діон, Олофікс, Акротоон, Тассос, Клеони. Це міста на Афоні.

23. А ось як приступили до прокопування каналу варвари(1), спершу розподіливши дільниці землі між народами. Спочатку вони провели пряму лінію через Сану, а коли канал заглибився, одні з них залишилися на глибині і продовжували копати, інші ввесь час передавали викопану землю іншим, що стояли вище від них на риштуваннях. Ці брали і передавали ще іншим, які були нагорі, виносили і викидали землю. Коли у всіх інших, за винятком фінікійців, завалилися прямовисні стіни каналу, їм доводилося виконувати подвійну роботу, бо вони робили верхню і нижню частину каналу однакової ширини і від цього ставалися завали. Проте фінікійці і в інших справах виявляли свою досвідченість, так і в цій справі. Коли вони за жеребом одержали свою дільницю, то почали копати, залишаючи в горішній частині подвійну ширину, ніж ширина самого каналу. Коли вони продовжували копати, рівчак звужувався і, нарешті, коли вони дійшли до дна, то ширина його була така, як і в інших. Там була галява, на якій улаштовано базар і торгівлю, що ж до хліба для робітників, то їм постійно привозили борошно з Азії.

24. Як я роблю висновок у своєму умі, Ксеркс наказав прорити канал(1) через свою пиху, він хотів цим показати свою силу і залишити щось на спогад про неї. Бо можна було без усяких зусиль перетягти кораблі через перешийок, а він наказав прорити канал до моря такої ширини, щоб у ньому могли пропливти на веслах дві трієри одна поряд з іншою. Тим-таки людям, що копали канал, було наказано перекинути мости через річку Стрімон.

25. Так він порядкував і водночас наказав приготувати для мостів кодоли з папірусу та білого льону(1). Це він доручив фінікійцям та єгиптянам. І ще доручив їм запасати харчі для війська, щоб не страждали від голоду люди та тварини, коли їх поведуть у похід на Елладу. Він запросив відомості про краї і дав наказ розмістити харчі по належних місцях, і щоб їх приставили туди з усіх кінців Азії, один сюди, а другий туди на вантажних суднах та поромах. Хоч як було, більшість збіжжя вони завезли до того місця Фракії, що називається Левке Акте (2), інші перевезли його до Тіродізи (3) в області Перінта, ще інші – до Доріска, інші – до Еіони, що біля Стрімону, і ще інші, нарешті, до Македонії, всі відповідно до одержаних наказів.

26. Поки вони виконували доручену їм справу, на цей час усе сухопутне військо було зосереджено і вирушило з Кріталлів у Каппадо-кії(1) з Ксерксом на чолі в Сарди, бо там було наказано зосередитися всьому війську, яке мало йти суходолом разом із самим Ксерксом. Хто тоді з усіх начальників привів із собою найкраще озброєне військо і одержав у винагороду царські дари, я цього не знаю, навіть я не знаю нічого, чи тоді йшлося про це. Коли вони переправилися через ріку Галій, вони вступили у Фрігію і, перетягши її, прибули в Келайни , звідки витікають джерела ріки Меандру і ще однієї, не меншої від нього, що має назву Катарракт. Вона витікає просто з агори Келайнів і вливається в Меандр. Там висить шкіра силена Марсія, яку згідно з фракійським переказом здер із нього Аполлон і повісив її там.

27. До цього міста прийшов і залишився там лідієць Піфій(1), син Атія, і надзвичайно розкішно почастував усе царське військо і самого Ксеркса, і охоче дав гроші на військові витрати. Коли Піфій передав цей цінний дар, Ксеркс запитав присутніх там персів, хто такий цер Піфій і які він має статки, що може дати стільки грошей. І вони відповіли йому: «О царю! Це той, що подарував твоєму батькові Дарію золоту чинару та золоту виноградну лозу. Він і тепер найбагатша людина на світі після тебе, наскільки ми знаємо».

28. Ксерксові здалися дивними ці останні слова і він сам повторив своє запитання Піфієві, яке той має багатство. І той відповів йому: «Царю мій! Я не утаю і не посилатимуся на щось, ніби я не знаю, яке моє багатство: я знаю, яке воно і скажу тобі точно, яке воно, бо одразу, скоро я довідався, що ти йдеш у похід на Елладу, я захотів дати тобі гроші на війну і з'ясував, і підрахувавши виявив, що маю срібла дві тисячі талантів і золота чотири мільйони дарейків без сімох тисяч. І все це я передаю тобі в дар: як на мене, то мені досить того, що маю від своїх рабів і від земель».

29. Так він сказав, а Ксеркс, дуже цим задоволений, відповів: «Друже лідійцю! Я відтоді, як покинув перську землю, досі не зустрічав людину, яка б хотіла виявити таку гостинність моєму війську і яка б прийшла до мене і без усякої вимоги дала б гроші на війну, крім тебе. А ти розкішно почастував моє військо і дав багато грошей. Отже, я дам тобі як винагороду такі почесні дари: я проголошую тебе моїм другом і ще дам тобі сім тисяч статерів, яких тобі не вистачає до чотирьох мільйонів, щоб у тебе була повна сума і округле число. Тепер ти візьми собі сам те, що придбав, і будь завжди таким, як тепер, і якщо ти так зробиш, ти не жалкуватимеш ні зараз, ні в майбутньому».

30. Це він сказав йому і так і зробив, і далі продовжив свій шлях на захід. Він пройшов через фрігійське місто, що називається Анава, оминув озеро, де добувають сіль, і прибув до Колоссів(1), великого міста Фрігії. Там річка Лік спадає в яругу, зникає в ній (2) і знову з'являється на відстані приблизно п'яти стадій і вливається в Меандр. Виступивши з Колоссів, військо прибуло на кордон Фрігії та Карії, в місто Кідрари, де стоїть стовп, поставлений Крезом, щоб позначити в написі кордон обох цих країн.

31. Із Фрігії він перейшов у Лідію, де шлях поділяється на дві галузі і одна з них ліворуч веде до Карії, а той, що праворуч, веде до Сардів, і якщо хтось піде цим шляхом, йому неодмінно доведеться переправитися через Меандр і пройти через місто Каллатеб, де люди займаються виготовленням меду з тамарикса та пшениці. Ідучи цим шляхом, Ксеркс надибав на чинару(1), яку за її красу обдарував золотими оздобами, і доручив піклуватися про неї одного з своїх «безсмертних» (2), а на другий день він прибув до столиці Лідії.

32. Прибувши в Сарди, він послав вісників до Еллади, щоб вони зажадали землю і воду і заздалегідь приготували обід для Царя: він відрядив посланців із вимогою землі до всіх інших міст, за винятком Афін і Лакедемона. Після цього ще й удруге він послав зажадати землю та воду через таке міркування: всі, хто перед тим не дали цього посланцям Дарія, він був певний, що вони тепер, злякавшися, дадуть. Отже, саме про це він хотів дізнатися і для цього відрядив своїх вісників.

33. Згодом він, підготувавшись, вирушив до Абідоса. Тим часом ішли роботи для з'єднання мостом Азії з Європою. Є там на Геллос-понтському Херсонесі, між містами Сестом і Мадітон, скеляста коса(1), яка випинається в море навпроти Абідоса, де пізніше, за кілька років, коли стратегом був Ксантіпп (2), син Аріфрона, афіняни спіймали перса Артаікта (3), правителя Сеста, і прибили його живцем до дошки: перед тим він загнав жінок у святилище Протесілая в Елаюнті і там знущався з них.

34. Отже, в напрямі до цієї коси і, виступивши від Абідоса, вони почали будувати мости, ті, кому було наказано це робити, один міст із кодолами з білого льону робили фінікійці, інший єгиптяни з кодолами з папірусу. Сім стадій має протока від Абідоса до протилежного берега. Вже міст було перекинуто, коли знялася страшна буря і порозбивала на тріски всі мости.