Розділ без назви (2)

156.2. У греків Артеміда була сестрою Аполлона, але в єгиптян богиня Бастет (у Геродота Бубастіс) не була сестрою Хора, якого греки називали Аполлоном. Такі неточності можна пробачити Геродотові, зважаючи на надзвичайну заплутаність єгипетських релігійних уявлень.

156.3. Трагедія Есхіла, про яку згадує Геродот, не збереглася. Важко уявити, ніби Есхіл настільки перекрутив грецьку релігійну традицію, поставивши Деметру на місце Лето, матері Аполлона і Артеміди. В цьому закиді Есхілові виявляється негативне ставлення Геродота до «поетів» і в їхньому числі до драматургів.

157,1. Тут ідеться про Псамметіха І (664-610 до н. є.). Здобуття філістимлянського міста Асдод у Палестині – це історичний факт, хоч і не засвідчений у єгипетських джерелах. Навряд чи облога цього міста могла тривати 29 років. Імовірно Геродот початок облоги Асдода на 29 році царювання Псамметіха переніс на загальну тривалість облоги. Асдод греки називали Азотос.

158,1. Фараон Нехо (610-595 до н. є.) єгип. Некау, з'єднав Ніл каналом із Червоним морем. Ще до нього такий канал було прорито при фараоні Сеті (Птах мері-ен-Сеті, XIX династія 1314-1200 до н. є.), але піски пустелі засипали його. Перський цар Дарій (521 – 486 до н. є.) відновив цей канал і про це зберігся його напис трьома мовами. Остаточно цей канал було засипано пісками в VIII ст. н. є. вже після завоювання Єгипту арабами. note 23

158.2. Місто Патумос називається аравійським тому, що Геродот аравійську пустелю вважав за належну до Аравії, тобто Аравійського півострова.

158.3. Сірією Геродот називає крім власне Сірії також і Палестину. Аравійською затокою в нього називається Червоне море. Червоне море в нього Перська затока Індійського океану. 1000 стадій – тут очевидне перебільшення. Так само перебільшенням є число загиблих єгиптян.

159,1 Трієри почали будувати в Корінфі від кінця VIII ст. до н. є. Тирани Корінфа, Кіпселіди, спілкувалися з фараонами XXVI династії.

159.2. Ідеться про битву при Мегіддо в Палестині (міста, біля якого відбувалися битви єгиптян із сірійцями та ізраїльтянами). Тут згадується про перемоги фараона Нехо. Не встановлено, яке місто називається Кадітіс «великим містом Сірії» (тобто Палестини).

159.3. Очевидно, ідеться про присвяту на знак вдячності карійським найманцям. Святилище Бранхідів було розграбовано персами (кн. І, р. 46) ще до народження Геродота.

160.1. Після Нехо фараоном став Псамметіх II (595-589 до н. є.), який у Геродота називається Псаммій.

160.2. Історик Діодор Сіцілійський пише, що це сталося за царюванням Амасія (570-526 до н. є.), передостаннього фараона XXVI династії. Розповідь свідчить, наскільки розвинуто було почуття безсторонності в греків на їхніх змаганнях.

161.1. Фараон Апріес (589-570 до н. є.), єгип. Уах-іб-Ра.

161.2. Після здобуття Ієрусаліма (587 до н. є.) Навуходоносором II (605-562 до н. є.) він ще обкладав фінікійське місто Тір упродовж 13 років, але без успіху. Після відступу вавілонян Апріес одержав перемогу, про яку тут згадується.

161.3. Ідеться про «Лівійський логос» (кн. IV, розд. 159), але там не наводяться подробиці,

161.4. Під захистом грецьких найманців, яких він не наважувався послати проти грецького міста.

163,1. Місто Момефіс було розташоване десь на каналі, що з'єднував західне Ка-нобське гирло Нілу з озером Мареотідою (Мареотіс), а Марея була фортецею на західному кордоні Єгипту).

164.1. «Родами» (генеа) Геродот називає певні суспільні стани або класи, подібні до каст в Індії, в яких становище людини визначалося становищем її батьків. Проте в Єгипті не було такого строгого розмежування каст, як у давній Індії. Навіть члени однієї родини могли належати до різних станів. Щоправда, деякі професії були спадковими, як професії жерців і воїнів.

164.2. Тут не згадуються деякі інші важливі для суспільства стани, відомі грекам, як, напр., хлібороби та ремесники.

164.3. Такі назви, як каласірії та гермотібії, очевидно, мають бути єгипетського походження. Первісно каласіріями називалися війська, набрані в Нубії, але за часів Геродота первісний зміст цієї назви було вже забуто і обидві згадані назви означали піше військо.

164.4. Поділ країни на номи («провінції») належав іще до додинастичного періоду єгипетської історії і зберігався аж до часу римського панування. Цей поділ базувався на релігійних, етичних та історичних основах. У єгипетських джерелах налічується 44 номи.