Розділ «БІЙ ПІД ЖОВТИМИ ВОДАМИ (29-го квітня - 16-го травня 1648 р.)»

Завваження. Ця перша збройна розправа молодих сил Хмельницького визначається не так бойовою тактикою, як заскоченням поляків і зручною дипломатією Хмельницького. Вождь козацьких сил зв'язував поляків на протязі двох тижнів зачіпними акціями, не даючи їм змоги ні рушитися з місця, ні подати вісток до головних сил. Це завдання - відтяти молодого Потоцького від його батька - перейняли на себе в першій мірі татари, що обсадили польський табір довкруги і не пропустили ніодного післанця. Самі поляки не були ніяк зорієнтовані про сили Хмельницького. Поляки були певні, що з українського боку проти них стоять тисячі луговиків та запоріжців. Ця думка знаходила підтвердження в повній мовчанці недалекого Кодаку.

Вирішення для Хмельницького могло прийти тільки в разі переходу на його сторону "водного" відділу реєстровиків. З хвилиною, коли це сталося, Хмельницький міг уже бути певним перемоги. Тепер він уже не зволікає і використовує час. Зніяковіння і переляк у поляків він ще посилює твердим запитом: "Хочете миру чи ні?" А час відіграв саме тепер велику ролю: паніку, яка огорне поляків після Жовтих Вод, слід скріпити негайним наступом на головні сили Потоцького, який так бездумно злегковажив собі Хмельницького. Кожний зайво втрачений день був корисним для поляків, що могли б опанувати в себе паніку та підтягнути ще більші сили.

Хмельницький виявився неабияким психологом, коли зумів так зручно використати недосвідченість молодого Потоцького і його слабодухів-старшин. Логіка тодішньої війни казала, що замиритися повстанцям в тому часі, коли ворог морально й матеріяльно розбитий, - означало б нечувану легкодушність. Тимбільше, що 17-е сторіччя не відзначалося моральними засадами лицарськости. Головно поляки ніколи не дотримували умов капітуляції повстанців: як правило віддавали на муки й смерть повстанських провідників і старшин. При тому ніраз не оглядалися на свої обіцянки й на умови замирення. Томуто й говорили козаки до старшин, коли були змушені піддаватися: "Хай твоя голова, отамане, за наші стане!" - знаючи наперед, яка доля їм суджена.

Жовті Води мають теж велике політичне значення: тут вперше в історії по стороні Хмельницького станули реєстрові козаки без різниць соціяльного стану й віровизнання. До минулого належали вже часи, хоча б з-перед десятка років, коли Остряницю розбили війська Каліновського - в більшості реєстрові козаки і драґунські українські полки. Тоді з Каліновським проти Остряниці йшов теж сотник Богдан Хмельницький. Це було 1638-го року. А вже 1648-го року той таки Богдан Хмельницький об'єднує довкола себе всіх - цілу українську націю.

Все те було незрозуміле полякам. "Русі вірити не можна" - казали. А без "Русі" власне й не дуже було ким воювати. Рівночасно дуже добре зорієнтувалися в вартості такого об'єднання й інші держави Европи. Зацікавлення подіями в Україні непомірно зросло. Відтепер Хмельницький уже не мав труднощів з наладнанням дипломатичних зв'язків: до нього стали прибувати турецькі, голляндські, французькі й австрійські посли, нав'язувалися політичні й торгові стосунки, а враз із тим стали зарисовуватися військові та політичні союзи дальших років війни.