CA КС PZPR, zesp. 2400/2, sygn. 203/XV-8, s. 94–99.
Документ 37Вазон
Л. дз. 432/VI Дн. 15.VIII [1943 р.]
Отримують: К.Г. 3 примірники, Опір, 48, ДР
[НІМЕЦЬКІ РЕПРЕСІЇ ЗА РІЗАНИНУ ПОЛЯКІВ]
Підтверджую отримання інструкції щодо ведення переговорів (наказ № 809/УІ) і стану української справи в липні ц.р. (252-А-8).
Оскільки на українській ділянці відбулись нині перестановки, які роблять тези для розмов певною мірою неактуальними, доповідаю таке:
— Відносини у липні 1943 р.
З огляду на події на Волині через усю територію приблизно 20 липня пройшла кульмінація настроїв, викликана: а) переходом груп утікачів з Волині через її територію; б) спорадичними виступами проти польського населення; причому, не враховуючи вбивств заради пограбування, кількість убивств за встановленими політичними мотивами на кінець липня становила приблизно 15, у тому числі кілька вбивств членів нашої організації; в) листівки, поширювані ОУН Бандери, закидають полякам планове знищення українського населення на Холмщині й Підляшші і обіцяють помсту; г) антипольські виступи дивізії СС «Галичина».
Помилково здавалося, що вибух відкритої боротьби проти поляків є неминучим, а тим часом настало певне послаблення напруження, викликане гальмівними чинниками. Вони знайшли вияв у: а) виступах німецької влади, які у випадку заворушень проводили безумовну пацифікацію; б) рішучій поведінці польського населення в окремих місцевостях; в) певних заявах українських діячів, які в наших очах спочатку могли мати характер виступів, спрямованих на заспокоєння настроїв; г) якийсь вплив на позірне заспокоєння міг мати період жнив, який завжди приводить до певної стагнації на селі.
— Теперішній момент.
1. Суспільні низи не змінили свого ставлення. Ворожість продовжує підтримуватись, між іншим, і через листівки до польського населення. Так, у Сокалі були розкидані листівки, які закликали поляків залишити міста до 8 ц. м., бо інакше їх чекає така сама доля, як і українців у Любельському дистрикті.
У Львові поширювались листівки такого змісту: закликаємо поляків до згоди з українцями і спільної боротьби з німцями і росіянами. У Львові, звичайно, буде Україна, але поляки не повинні нічого боятись, мусять мандрувати за Сян, але зможуть забрати з собою все майно.
Безперечним є факт, що українська пропаганда нині пояснює волинські події реакцією українського населення на вбивства українців поляками на Підляшші й Холмщині. Ця позиція знаходить своє відображення в офіційних відозвах УЦК і Святого Юра, про які мова піде пізніше.
З українських низів доходить інформація, що момент виступу проти поляків наближається і як термін називається третя декада серпня (святого Варфоломія 24. VIII).
Характерним є факт, що території, як вважалось, найбільше опановані Бандерою, не виказують сигналів виступів проти поляків (Бережани, Перемишляни, Сколівщина, Дрогобиччина, Яворівщина).
— Окупант. Окупаційна влада і далі намагається не допустити погіршення умов безпеки, побоюючись невдачі збору контингенту.
Зусилля німецької влади спрямовані на: а) Схиляння українських і польських діячів до видавання відозв, спрямованих на заспокоєння. Доказом цього є лист губернатора Вехтера до голови УЦК такого змісту: «Порядок у країні вимагає, щоб життя її мешканців, навіть поляків, було гарантоване. Останнім часом вбито багато поляків, причому йдеться про організовані дії, а не про вчинки окремих осіб. Губернатор застерігає, що такі випадки викликають групову відповідальність українського населення сіл і міст, на території яких вони сталися. Завданням УЦК є утримування українців від таких убивств».
Ініціатива німецької влади не обмежилась лише УЦК, а охопила також Святого Юра і Польський Комітет Опіки; б) ліквідацію підривних осередків, якщо інформація про них надійде до німецької влади, наприклад масові арешти українців у Брюховичах після листа з вироком смерті, адресованого полякам, і навіть німцям.
— Українське політичне життя. Нині тут період консолідації, який у разі успіху переговорів між окремими угрупованнями може завершитись навіть утворенням Українського Політичного Представництва, яке включатиме демократичні угруповання УНДО, УСРП, сфери УЦК, св. Юра і Бандеру. У нинішній момент ще не можна вести переговори, щоб ці зусилля завершились успішно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія польсько-українських конфліктів т.2» автора Сивицкий Николай на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Документи“ на сторінці 52. Приємного читання.