Всі площини літака, за винятком мотогондол, фарбувалися у камуфляж типу «лозенг» (від німецького Losenge— шестикутник), що являла собою спеціально підібрану комбінацію різнокольорових витягнутих по вертикалі шестикутників.
Цей літак, R-39/16 у німецькому війську належав до 501-го авіазагону літаків-гігантів і серед інших бомбардувальників «Цеппелін Штаакен Р.6» був найуспішним. Його збудували й передали до війська у вересні 1917 року й до кінця Першої світової війни він скинув на Англію 26 000 кг авіабомб, серед яких було три 1 000 кг. На початку 1919 року Комісія Антанти інспектувала цій літак й за всіма положеннями Версальського договору його мали зруйнувати. Але керівництву Веймарської республіки якимось чином вдалося цей літак та ще 2 п'ятимоторних бомбардувальника «Штаакен Р.14» (Staaken R.X!V) разом з екіпажами «здати у лізінг» Директорії Української Народної Республіки.
Німецькі розпізнавальні знаки у вигляді «балкових хрестів» замалювали синіми квадратами, на яких зверху жовтою фарбою нанесли зображення стилізованих тризубів. Додатково на фюзеляжі намалювали малинові квадрати з білою стилізованою абревіатурою «Н.А.» — «Наддніпрянська Армія».
Доля R-39/16, на жаль, виявилася недовгою — 4 серпня 1919 року цей літак, який передали до Запорізького авіазагону, зазанав катастрофи у Нижній Силезії під Ратибором.
Він виконував рейс за маршрутом «Париж-Кам'янець-Подільський» та мав на борту важливий вантаж — надруковані у Франції для Директорії банкноти. Серед екіпажу, який загинув разом з аеропланом, був командувач українськими військами у Галичині, перший міністр військових справ, колишній полковник УСС Дмитро Вітовський, його адьютант сотник М. Чучман, командир літака Олєрау, механіки Біндерфайн та Понкранд, пілоти Вернер та Тені.
Двомісний розвідник «Ганза-Бранденбург Ц.1» (Hansa-Brandenburg С.І) 64-ї серії, виробництва фірми «Уфаг» (Ufag)
Летунський відділ УГА, летовище Красне, березень 1919 року
Один із найбільш вдалих та масових аеропланів австро-угорського виробництва. Мав класичну схему для літаків такого типу: цілком дерев'яний двостійковий біплан зі змішаною обшивкою. Фюзеляж вкрито фанерою, а крила та хвостове оперення — полотном. Капот двигуна виготовлений з алюмінієвих листів.
Характерною зовнішньою особливістю цієї машини були «завалені» всередину стійки біпланної коробки.
Літак користувався любов'ю і повагою пілотів за легкість керування, стійкість та гарні злітно-посадкові харктеристики. Солідна вантажопідйомність дозволяла використовувати його і як бомбардувальник.
Розмах крил сягав 12,3 м, а довжина фюзеляжу — 8,4 м. Літак обладнювався двигуном «Австро-Даймлер Дм 160» (Austro-Daimler Dm 160) потужністю 160 к.с., що дозволяло розвинати швидкість 158 км/год.
Спочатку літак не мав камуфлювання й всі його полотняні та дерев'яні зовнішні поверхні вкривалися прозорим аеролаком. Згодом на верхні та бокові площини почали наносити імпровізований камуфляж зелено-коричневою фарбою засобом несуцільного тампування губкою.
В українській авіації розпізновальні позначення розташовувалися наступним чином:
— жовто-блакитні кокарди зверху на верхньому крилі та знизу на нижньому;
— жовто-блакитне вертикальне стерно повертів;
— блакитно-жовтий трикутний прапорець на бортах фюзеляжу.
Від початку створення авіації УГА «Ганза-Бранденбург Ц.1» став одним з основних типів бойових машин.
Одномісний винищувач «Фоккер Д.7» (FokkerD.VIf)
Летунський відділ УГА, 2-га авіасотня, летовище Кам'янець-Подільський, липень 1919 року Німецький безрозчалковий біплан змішаної конструкції з полотняною обшивкою. Каркас фюзеляжу, хвостового оперення, міжкрильні стійки та стійки шасі із сталевих труб. Крила дерев'яні, товстого профілю, вкриті полотном. Це був наймасовіший та найкращий німецький винищувач періоду Першої світової війни. Розмах крил сягав 8,9 м, довжина фюзеляжу — 7 м. На літак встановлювали двигун «БМВ За» (BMW 11 la) потужністю 185 к.с. й він досягав швидкості майже 200 км/год.
Всі площини літака за винятком носової частини фюзеляжу, що була вкрита алюмінієвими листами, були обтягнуті полотном типу «чотириколірний лозенг», більш темним для верхніх та бокових поверхнь та світлішим для нижніх. На металевий капот двигуна нанесений камуфляж із зелених та фіолетових плям (так звана «жирафа»), що є характерною особливістю авіабудівних підприємств «ОАВ» (OAW).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр» автора Харук А.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військово-повітряні сили Директорії УНР“ на сторінці 6. Приємного читання.