Розділ «Частина II»

Всі міста переповнені отаманами, які розкидають грішми, купують кам’яниці 452 і т. и. Вони суть причиною дорожнечі.

В Станиславові находяться члени Директорії Швець і Андріевський 453 а також майже всі члени бувшого уряду. Члени бувшого уряду збираються часто на наради, вони думають зробити переворот в духу буржуазії. Головну ролю видіграє там Афанасьев 454, він ставить резолюції на постановах правительства: «Ганебне, не виконувать», такі само резолюції ставить і Андріевський.

Коли були чутки про переворот, який будтоби мав статися в Рівнім, то Афанасьев був дуже радий. В розмові зі мною 1-го Травня він назвав Головного Отамана нікчемною людиною. Він сказав, що с[оціал] д[емократи] осідлали Петлюру і їдуть на ньому. Давно було пора його змусити до уступлення.

Дальше Афанасьев видав приказ звільнити Полковника Мартоса (брата премьера) з посади начальника охорони експедиції заготовок грошових паперів і вислати його за межи Галичини.

Він-же видав був приказа заарештувати товариша Міністра Нянчура 455 однак пізніше його відминив, про це було доставлено копію приказа. (Афанасьев підписується керуючим Міністерства Фінансів).

1-го Травня в кавярні «Австрія» я бачив Маевського 456 і Афанасьева; з ними були ще майор і сотник Галицької армії і ще один Наддніпрянець. Маевський щось їм читав, з відірваних слів, які я почув, я виніс вражіння, що він читає лист до когось з делегатів на мировій конференції, щоб він вживав заходи щоби конференція признала переворот. Кривицький 457 виїхав до Праги буцім-би в справі заключения валютного договору і вивіз з собою чужоземну валюту. В Станіславові находиться Болбочан. Кажуть, що він купив дім де сходяться всі монархисти і взагалі буржуазні елементи на наради. Болбочан страшно розкиду є грішми. Він купив недавно брилянтовий перстень за 10 000 карбованців, браслет за 15 000 гривень і заказав вісім шовкових костюмів для жінки.

Взагалі в Станіславові багато Наддніпрянців закупило камяниці. Даньків 458 мав купити в Теребовлі камяницю за 150 000 карбованців.

В Тернополі мене питали як виглядає Оскілко 459 і Агапієв 460. Були чутки, що він мав тікати на Луцьк або на Угорщину. Там же казали мені, що якийсь француз з двума деньщиками тайком пробивається до Петлюри невідомо з якою метою.

Молода Галицька інтелігенція і селянство бажає тісної з луки з Україною. Селянство хоче землі без викупу.

Дальше воно дуже невдоволено, що до війська не беруть поляків і жидів. Селянство домогається, щоби полякам не давать землі через те, що вони її не боронять.

Козаки і учительство бажає, щоби його зрівняли що до платні з Наддніпрянцями. 1-го Травня на робітничому святі в Станіславові робітники винесли резолюцію, якою визнають Директорію. Вони висказались за знесення кордону і за одно правительство.

Зі всіх галицьких діячів до тісної злуки з Україною вороже ставиться один тільки Лев Бачинський 461. Він каже, що Україна Галичині нічого не дала, більшовикам дала хліб і цукор, а Галичині нічого.

Між козаками в Галичині дуже мало тепер дезертирства, давнійше було. Були випадки, що до села посилали артилерію. Тепер видно більше зрозуміли положення. Коли хто втече з війська, то до його родичів посилають карну експедицію, коли експедиція не найде козака дома, то забирає коня, корову, кури і т. д.

Робітництво добре зорганізовано. Провідниками його були Безпалко 462 і Темницький 463. Можна надіятися, що Секретаріят скоро уступить своє місце більш лівому. Багато тому пошкодило те, що деякі з членів уряду начали торговати нафтою.

Позаяк робітництво добре організоване, то можна надіятися, що все пройде без проливу крови.

Подаючи про все вищезазначене до Вашого відома вважаю необхідним засновати в Станиславові постійний пункт.

Пунктом по моїй думці може керувати…[33], але йому потрібно двох людей, з котріх один мусить обов’язково галичанин, який би знав добре польську і німецьку мову.

Підписав: Співробітник N.

Родзивилів 7-го Травня 1919 р.

З оригіналом згідно: