TextBook 
Егоров Олександр, фото 1918 року (Білон П. Спогади. — Пітсбург. — 1952. — Ч. 1)
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 49. — С. 1–2; Оп. 2. — Спр. 37. — С. 223; Білон П. Спогади. — Пітсбург. — 1952. — С. 45; Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — Москва. — 2004. — С. 196–197.
ЄЛЧАНІНОВ Микола Іванович(1876–1924) — полковник Армії УНР.
Закінчив Миколаївське кавалерійське училище (1896), вийшов корнетом до 12-го гусарського Охтирського полку (Меджибіж). Останнє звання у російській армії — полковник.
У 1917 р. — командир бригади 12-ї кавалерійської дивізії, згодом — начальник цієї дивізії, яка була частково українізована. У 1918 р. — командир 14-го кінно-козачого Охтирського полку Армії Української Держави.
З січня 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії. На початку 1920 р. перебував у т. зв. Бредівському поході одеської групи білих військ до Польщі, там перейшов до Армії УНР.
З 27.04.1920 р. — командир кінного дивізіону Камянець-Подільської спільної юнацької школи. Помер та похований у Калішу.
Єлчанінов Микола, фото 1921 року (ЦДАВОУ)
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 93-а; Смовський К. Гайдамацький Кіш Слобідської України та його артилерії в 1917–1918 році//За Державність. — Каліш. — 1935. - № 5. — С. 137–139; Отрешко-Арський М. Воєнні школи Дієвої армії УНР//Тризу6. — 1973. — Ч. 71. — С. 9–18; Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — Москва. — 2004. — С. 198 (автор цієї монографії, на жаль, сплутав долі братів Єлчанінових після 1918 р.)
ЄЛЧАНІНОВ Юрій (Георгій) Іванович(16.08.1871 — після 1920) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Єлчанінов Георгій, фото 1920 року (з приватної колекції)
Закінчив кадетський корпус (1891), Миколаївське кавалерійське училище (1893), служив у 12-му гусарському Охтирському полку (Меджибіж). У 1916–1917 рр. — командир 12-го гусарського Охтирського полку. З 1917 р. генерал-майор. За Першу світову війну нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (30.10.1916 р., за бій 28.05.1916 р.) та Георгіївською зброєю (11.10.1914 р., за бій
29.08.1914 р.). Восени 1917 р. — начальник 12-ї кавалерійської дивізії.
З 08.11.1917 р. — український командувач Одеської військової округи.
З 15.07.1918 р. — командир 2-ї бригади 4-ї кінної дивізії. З 25.01.1919 р. — у складі Збройних Сил Півдня Росії, комендант Маріуполя. Навесні 1920 р. — начальник залоги Севастополя. У листопаді 1920 р. у складі Російської армії П. Врангеля виїхав з Криму. Подальша доля невідома.
Список ротмистрам армейской кавалерии 1909. — СПб. — 1909. — С. 119; Белградский альбом. — С. 128; Смовський К. Гайдамацький Кіш Слобідської України та його артилерії в 1917–1918 році//За Державність. — Каліш. — 1935. - № 5. — С 137–139; Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — Москва. — 2004. — С. 198; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 55.
ЄМЕЛЬЯНІВ Микола(?—?) -- підполковник Армії УНР.
У 1919 р. — начальник постачання Київської групи Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу — начальник постачання Збірної Київської дивізії. У 1920 р. — начальник постачання 4-ї Київської дивізії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 119. — С. 13-зв.
ЄРОШЕВИЧ (Ярошевич) Петро Костянтинович(04.07.1870 — після 1945) — генерал- поручик Армії УНР.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Е-Є“ на сторінці 2. Приємного читання.