TextBook (20.07.1887-?) — підполковник Армії УНР.
Народивсяу мМогилів-Подільський. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
На службі в Дієвій армії УНР з 1919 р У 1920–1922 рр — старшина 21-го куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37–42.
ЯНКІН (Янів) Сергій Іванович(?—?) — начальник штабу Синьожуианної дивізії військ Центральної Ради.
01.01.1910 р. — поручик 12-го піхотного Сибірського резервного Барнаульського полку. Останнє звання у російській армії — капітан.
У січні—квітні 1918 р. — начальник штабу та в. о. начальника 1-ї Української (Синьожуианної) дивізії військ Центральної Ради. Подальша доля невідома.
Янкін (Янів) Сергій, фото 1918 року (За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7)
У деяких спогадах згадується під прізвищем Янів.
ЦДАВОУ. — Ф. 4060. — Оп. 1. — Спр. 14. — С. 1–9; Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938; Омельченко Т. Мої спогади про Синіх//За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7.
ЯНОВ (Янів) Микола(26.11.1893-13.02.1977) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Глухів Чернігівської губернії. Закінчив Іркутське військове училище (1915), служив у 3-му гренадерському Перновському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Наприкінці 1917 р. — помічник командира Українського ударного батальйону 1-ї Гренадерської дивізії, з яким влився до складу 3-го Українського запасного полку в Чернігові. З початку 1918 р — сотник Вільного Козацтва Чернігівщини. З квітня 1918 р. — ад'ютант чернігівського військового коменданта. У 1918 р. — ад'ютант штабу 9-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 15.12.1918 р. — начальник штабу цієї дивізії.
Янов Микола, фото 1918 року (За Державність. Варшава. — 1939. — Ч. 9)
У 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії, з частинами яких на початку 1920 р. з-під Одеси відступив до Польщі. Там з іншими українцями у червні 1920 р. перейшов до складу Армії УНР. У 1920 р. — начальник нагородної частини штабу Армії УНР.
У 1920—1930-х рр. жив на еміграції у Калішу.
У 1944 р. емігрував до Німеччини, у 1950 р. — до США.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 812. — С. 127; Янов М Кіш УВК в Чернігові//Українське Козацтво. — 1973. — Ч. 1(23). — С. 15–19; Ч. 2(24). — С. 28–35; Янов М. Сторінка виправлень//За Державність. — Варшава — 1939. - № 9. — С. 240–242; Некролог/Українське Козацтво — 1977. — Ч 3(42). — С. 43–45
ЯНОВСЬКИЙ (Гоголь-Яновський) Микола Львович(08.01.1874—?) — генерал-хорунжий Армії УНР.
Один з нащадків письменника М. В. Гоголя. Походив з дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Михайлівське артилерійське училище (1895), Офіцерську артилерійську школу. Служив у лейб-гвардії 3-й артилерійській бригаді (Варшава). З 06.12.1911 р. — полковник. З 18.10.1913 р. — командир 5-ї батареї лейб-гвардії 3-ї артилерійської бригади. З 28.06.1916 р. — командир 2-го дивізіону лейб-гвадрії 3-ї артилерійської бригади. За відвагу у боях був нагороджений Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії — полковник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ю-Я“ на сторінці 4. Приємного читання.