Розділ «ІВАСЬ УДОВИЧЕНКО, КОНОВЧЕНКО»

Буцім нехотя той борщ поліном штиркнула.

Ну його к нечистій матері! У піч обертала,

Новий борщ унов варити зачинала;

До скрині тягла,

Не простого — лляного полотна тридцять локтів

узяла

До шинкарки тягла,

Три кварти не простої горілки — оковита узяла,

З медом та з перцем розогрівала,

От тим козака частувала та вітала.

От то вийшла козачка на другий день за ворота,

Аж сидить жінок превеликая рота,—

А сказано — жінки, як сороки:

Одна на одну зглядали Та й козачку осуждали,

Та й козачці не казали.

Одна-таки старушка не втерпіла,

І козачці сказала:

«Гей, козачко, козачко! :

Десь твій козак нерано з походу прибував,

Що попід очима добрі гостинці додавав»,,