Розділ «Частина перша Парадоксальна облуда»

Дослідники вважають, що у процесі роботи над «Словом» з’явилися дві похідні — так звана катерининська копія (позначимо літерою К) і копія, з якої у 1800 році вперше було надруковане «Слово о полку Ігоревім» (позначимо літерою П).

За офіційною версією московської історіографії, копія П також згоріла у Москві в 1812 році. Про оригінал (протограф) від часів Катерини II ніхто мови не вів.

Але що цікаво: особисто О. І. Мусін–Пушкін про цю копію П «Слова» писав у 1796–1798 роках у приватному листі: «Сія поема писана наприкінці XII ст. словеноруською мовою, але стільки трапляється у ній малоросійських назв, що тому, хто не знає польської мови, важко й розуміти. У перекладі ж сім не збережено ні оригінальності старовинного, ні ясності нинішнього діалекту, тому з цією думкою мені й хотілось його очистити від усіх дріб’язків, зробити приємним для читання і в примітках пояснити обставини історичні. Але оригінал загубився у Миколи Михайловича (Карамзіна. — В. Б.), а в мене також був список перекладу, вже дещо виправлений, не пригадую—комусь я дав його прочитати і назад не отримав» [101, с. 167].

О. І. Мусін–Пушкін ще задовго до 1812 року засвідчив, що так званий його «оригінал» П був згублений у 1796–1798 роках, відразу ж після смерті Катерини II. Водночас він десь загубив і свій «список перекладу».

Як бачимо, балачки про загибель «оригіналу списку» «Слова о полку Ігоревім» під час пожежі Москви 1812 року — звичайна російська побрехенька. Це випливає зі слів М. М. Карамзіна.

До нашого часу з дев’яностих років XVIII століття дійшов лише один список «Слова о полку Ігоревім», так званий катерининський (К), знайдений серед особистих паперів імператриці.

Історик Борис Іванович Яценко своїми дослідженнями встановив: «у текстів К і П був спільний протограф» [101, с. 124].

Напевне, для текстів К і П протографом служив текст «Слова о полку Ігоревім», переписаний у 1708 році митрополитом Ростовським (Тупталом). Цікава примітка: катерининський варіант «Слова» написаний людиною, яка використовувала київський правопис літер: текст П, як ми вже зазначали, виконаний двома писарями з використанням київського правопису.

Текст П після тривалих досліджень був відновлений спеціалістами, і вважається, що його звірили зі списком митрополита Дмитра Ростовського, який ми позначили СМП і який був вилучений Мусіним–Пушкіним у 1791 році з Ростовського Архиєрейського Дому.

Навіщо автор так ретельно описує всі ці деталі? Річ у тім, що всі дослідження зовсім оминають або замовчують факт участі Катерини II в роботі над «Словом» і, звичайно, в них навіть не йдеться про участь у підготовці до видання геніального твору знаменитої катерининської «Комісії». Адже визнання цих фактів потягне за собою і необхідність визнання факту участі Російської держави у фальсифікації історії.

Ось чому дослідники «Слова» ведуть мову про звичайних аматорів–ентузіастів, забуваючи, що абсолютно всі люди, причетні до «Слова» в дев’яності роки XVIII століття (О. І. Мусін–Пушкін, М. М. Бантиш–Каменський, І. М. Болтін, І. П. Єлагін, О. Ф. Малиновський та ін.), передовсім були державними службовцями імперії та перебували в складі державної «Комісії для складання записок про стародавню історію, переважно Росії». А вся діяльність «Комісії» була під суворим контролем Катерини II.

Тому в історичній науці діяльність вищеназваних людей слід кваліфікувати не як аматорство, а як свідоме виконання державних обов’язків. Кожен з них виконував доручену справу. І контролювала всю роботу над «Словом» у 1792–1796 роках особисто Катерина II.

Це не викликає ні найменшого сумніву, як би не бажали сприймати подібну думку історики.

Катерина II знала про вилучення О. І. Мусіним–Пушкіним «Слова» з Ростовського Архиєрейського Дому в ті дні, коли воно було вилучене. Ми вже про це говорили. І вже в тому ж 1792 році О. І. Мусін–Пушкін зробив для імператриці переклад тексту «Слова».

Послухаймо Б. І. Яценка: «Справді, копія К була підготовлена 1795 р., тобто пізніше перекладу К (1792 р.). На аркушах, де записаний переклад, з лівого боку було відведене місце для оригінального тексту, але він не був вписаний, існував окремо. Зовнішній вигляд аркушів з перекладом К вказує на те, що тривалий час він був робочим списком інтерпретатора (аркуші обрізані з трьох сторін)» [101, с. 145].

Як вам це свідчення?

У Катерини II вже у 1792 році на столі лежав переклад «Слова», зроблений О. І. Мусіним–Пушкіним, недосконалий і неповний. Але головне, з цим перекладом постійно працювали, і тому аркуші паперу були обтріпані, а згодом — обрізані. Тобто протягом 1792–1796 років імператриця постійно працювала з текстом.

Послухаймо професора далі: «У науковій літературі остаточно встановлено, що переклад К був зроблений О. І. Мусіним–Пушкіним. Але, як видно з приміток до перекладу і особливо зі спеціально написаного «Содержания» (арк. 149–150 у паперах Катерини II), О. І. Мусін–Пушкін більшу частину «Слова» знав мало. В основу «Содержания» взято виклад подій 1185 р. за «Историей» В. М. Татищева: Ігор, «завидуя славе князя Святослава Всеволодовича», «выступил в поход, не объявя о том ни князю великому, ни прочим князьям», «пять тисяч войска взяты в плен» та ін…. На його думку, автор «Слова» прославляє: 1) Ізяслава Васильковича, який «один без братьев своїх Брячислава и Всеволода одержал славную над литовцами победу»…; 2) князя Всеслава, який «в весьма короткое время сделал многие завоевания»…; 3) серед князів, що заслуговують на особливу відзнаку, О. І. Мусін–Пушкін називає і Святослава Олеговича, «который несравненно удачнее воевал с теми же половцами. Ибо он сталько их утеснил, что они и помислить не смели нападать на Россию»… Орієнтуючись на цей останній факт (про подвиг Святослава розказано на арк. 4 в копії К),… О. І. Мусін–Пушкін зміг самостійно перекласти приблизно третину тексту «Слова» (арк. 1–4)» [101, с. 146–147].

Для фахівця, який вивчав «Слово», цілком очевидно: в окремих місцях О. І. Мусін–Пушкін пише елементарну нісенітницю, що на нього ніяк не схоже. У чому ж річ? Адже обер–прокурор російського Синоду дурнем не був.

Досліджень на подібну тему в російській історичній науці ніхто ніколи не проводив. Сподіваюся, читачі розуміють, чому? Ця тема заборонена.