Розділ «РЕВОЛЮЦІЯ»

Ой де ж воно так робилось, за добро щоб злом платилось.

А у нас отак буває, отак наших ошукають...

Не журись, козаче, дуже, бо бува на світі хужче.

Пройде час ще гідненько, та й настане ще

Добренько.

Буде ще у нас пшеничка, і теличка, і пашничка...

Будуть ще нас шанувати і у вічі козаку зазирати.

Десятки тисяч кубанців розсіялися по всьому світу. У 20-30-х рр. найбільш організовані громади кубанців опинилися у Сербії і Чехословаччині.

У Сербії, де містилася тоді військова канцелярія, козаки об'єдналися у 87 організацій, де зберігали військові історичні традиції. Найбільш відомими були козацькі товариства імені кошового отамана Чепіги, імені кошового отамана Калнишевського і імені кошового отамана Білого.

Чехословаччина стала справжнім культурно-просвітницьким центром кубанських українців-емігрантів. За короткий час українці Кубані заснували у Празі видавництво "Громади кубанців у Чехословаччині", що розпочало у великій кількості друкувати українською мовою просвітницьку й наукову літературу. Крім того, почали виходити часописи й газети. Виникали науково-просвітницькі об'єднання — "Товариство кубанців-українців імені Кухаренка", "Союз кубанців", "Кубанське земляцтво студентів Української Господарської Академії в Подєбрадах", "Союз козаків, закінчивших вищу освіту", "Товариство студій козацтва" та ін.

Тут були свої талановиті публіцисти й дослідники. Але друга світова війна, німецька окупація Чехословаччини завдали страшного нищівного удару по розвитку кубанських осередків в еміграції, розпорошивши кубанських козаків по всьому світу.