Розділ «ТЕРОР»

Малиновий Клин

Колективізація, розкуркулення і голодомор 1929-1933 рр. за своїми "масштабами" — ледь не найбільш жахливі злочини в історії людства. Якщо в історії траплялился випадки, коли завойовники, або колонізатори проводили масовий геноцид населення підкорених земель, то в Україні і Кубані його здійснила влада, яка урочисто проголосила себе "робітничо-селянською".

В ці роки українцям Кубані був нанесений тяжкий удар — найкращі господарі вмерли від голоду на найродючіших землях в країні або були виселені на Північ, найбільш непокірні загинули в нерівній повстанській боротьбі, свідомі носії національної культури — вчителі, письменники, вчені, митці — опинилися в еміграції або загинули від кривавих репресій. Все це було спрямовано на те, щоб зламати в кубанцях дух гордої незалежності, перетворити запорозьких нащадків на слухняних виконавців кремлівських вказівок.

Ще нескінченним шляхом тягнулися на Урал ешелони з приреченими на рабську працю і смерть сотнями тисяч кубанців, а в їхні рідні станиці та хутори прямували нові поселенці.

Документи свідчать, що акція, спрямована на знищення корінних мешканців Кубані і заселення їхніх земель вихідцями з центральних і північних районів Росії, була спланована до дрібниць і розроблялася на всіх рівнях влади. Вже за тиждень до трагічного виселення станиці Полтавської, найбільш волелюбної і освіченої на Північному Кавказі, застнаркома з військових і морських справ М. Тухачевський підписав таємну директиву, згідно з якою до 10 січня 1933 р. серед військових проводився набір "особливо надійних в політичному відношенні" для заселення спустошеної станиці. Особливо підкреслювалося, що "уроженцы Северного Кавказа й Украины вербовке не подлежат".

Ця директива розповсюджувалася й на інші станиці та хутори. Переселенців відправляли на Кубань прямо з військових частин, а їхні родини — окремими ешелонами. Таким чином Сталін одночасно вирішив два питання — відновив необхідну кількість трудівників у колгоспах і змінив неслухняних козаків більш лояльним до радянської влади населенням. Так, Полтавська станиця була заселена працівниками ГПУ на 50%, а Ново-Рождественська — на 100%. Новоприбулих забезпечували конфіскованими у виселених хліборобів будівлями, майном, інвентарем. Ті кубанці, котрі врятувалися від голодної смерті, заслання або розстрілів, виселялися на околиці станиць, а нові переселенці поселялися в центрі. В той час, коли кубанці вмирали від голоду, новоприбулі отримували гарантовані панки. Переселенці, яким обіцяли на Кубані райське життя, з перших днів зіштовхнулися з великими труднощами. Вихідці з російських сіл, вони не могли звикнути до іншого клімату, нових умов ведення господарства, життя у традиційних кубанських мазанках. Місцеві жителі попереджали їх: "Тут так годують, що до весни не зможете працювати, повмираєте, як і ми, зберете врожай, а його, як і в нас, у вас заберуть".

Багато хто з нових переселенців утікав з моторошних місць, де все нагадувало про смерть і страждання попередніх господарів. Дехто писав родинам, щоб не їхали на Кубань. Таких судили виїзні сесії військових трибуналів.

Почалися сутички з місцевим населенням. Голодні люди, аби врятувати своє життя, нападали на переселенців, видирали у них харчі; щоб помститися, палили будівлі й майно.

Трагічні обставини, що призвели до сутичок завербованих поселенців і корінних кубанців, поставили між ними на тривалий час помітний психологічний бар'єр.

Голодомор виявився найжорстокішим актом у трагедії геноциду українського населення Кубані, але не останнім. Протягом 30-х—початку 50-х років одна за одною накочувалися хвилі репресій на цей багатостраждальний край, забираючи тисячі й тисячі людей. Раз по раз відбувалися процеси над так званими "троцькистськими", "шпигунськими", "шкідницькими" або "повстанськими" організаціями. За далеко не повними даними, за цей час на Кубані було розстріляно 10824 чоловіки, відправлено у в'язниці і концтабори 21924, виселено 6801. А скільки народу було просто розстріляно без суду і слідства! Про масштаби репресій на Кубані свідчить розмах роботи "трійок НКВС", які тісно співпрацювали з місцевими партійними органами. Так, тільки за один день 20 листопада 1937 р. вони розглянули 1252 справи. З них 307 вироків — смертні. 1 листопада 1938 р. одна з "трійок" винесла 619 смертних вироків.

У ті часи козаки-кубанці склали пісню, яку й досі співають у станицях.

Худобу забрали, добра розтягла —

Нещасних козаків в тюрму забрали.

Приганяють, саджають, і дихнуть не дають.

Наган наставляють, і вопрос задають.

А дома сімейство й жінка молода.

За що ж такая козацька судьба!

На дворі морози ще й люта зима,

І ми ми Уралі пиляємо дрова.

Знищували колишніх козацьких старшин, вчителів українських шкіл, письменників, музикантів, знавців народних звичаїв і традицій. Надзвичайно жорстоко знищували будь-які прояви самобутньої української культури Кубані. Нерідко людей репресували за знайдену бандуру чи шевченківський "Кобзар".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Малиновий Клин» автора Білий Дмитро на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕРОР“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи