Розділ «РЕВОЛЮЦІЯ»

Але економічна незалежність Кубані дратувала лідерів білого руху. 19 вересня 1919 р. Кубані оголосили економічну блокаду, яка значно підірвала... економічну базу білого запілля.

Відносини між Кубанським урядом і Денікіним вкрай загострилися. Кубанські козаки не бажали воювати з військами УНР, і при першій нагоді встановлювали перемир'я з українськими військовими, або переходили на їхній бік. Відраза до шовіністичної політики білогвардійських лідерів настільки зросла, що навіть отаман Филимонов, який прихильно ставився до ідеї монархії, заявив Денікіну: "Ви... високо цінуєте козаків. Вважаєте молодцями. Ми давно знаємо собі ціну. Нам огидно бути молодцями, ми хочемо бути громадянами".

13 червня у Ростові відкрилася конференція урядів Дону, Кубані і Тереку, на якій повинен був визначитися головний напрям політики козацьких керівників.

Щодо цього питання відразу виникло дві концепції. Згідно з першою повинен був утворитися тісний союз козацьких військ з білою армією; другу концепцію оголосив у своєму виступі депутат від Кубані, голова Законодавчої Ради Микола Рябовол. Він зазначив, що "єдіной нєдєлімой" вже не існує і для збереження демократії та захисту новоутворених незалежних держав слід об'єднатися на федеративній основі у спілку демократичних народів. У своєму виступі М.Рябовол різко критикував політику Денікіна, вважаючи, що диктатура і намагання відтворити монархію призведуть до загальнонародного заворушення: "Коли прийшли добровольці в Чорноморську губернію і завели там губернаторський режим, вони так упоралися, що геть чисто все обернулося в большевиків".

Промова Рябовола справила на присутніх велике враження, присутні бурхливо підтримали його пропозиції. Але одночасно цим виступом голова Законодавчої Ради підписав собі смертний вирок. Ввечері того ж дня Миколу Степановича Рябовола вбили денікінські агенти.

Поховання Рябовола стало справжньою демонстрацією кубанців на підтримку своєї незалежності. Делегати постановили навічно залишити Рябовола головою Законодавчої Ради. Козаки щиро сумували за хоробрим захисником їхніх прав. Кубанський козак поет Дмитро Петренко написав пісню про смерть Миколи Рябовола:

Плач, Кубане, краю рідний.

Лежить мертвий син твій бідний.

Нема слів, щоб все сказати,

Наша люба рідна мати.

За що доля нас карає

Так тебе, наш любий краю?

Нащо ворог наш запеклий

З того раю робить пекло?

Нащо ж, любий ти наш краю,

Нас доводиш до відчаю?

Що не можна проживати,

Щодня кат грозить вбивати.

Хіба ти, Кубане мила.

Таку долю заслужила?