Розділ «У ЄГИПТІ ФАРАОНІВ»

Викликає подив те, що Аменхотеп створив монотеїстичну релігію, не маючи жодного історичного взірця, на який він міг би спертися. В цьому він не тільки оригінальний релігійний мислитель, але й предтеча всіх пізніших творців монотеїстичних релігійних систем. Мойсей[40] твердить, що він навчався «мудрості Єгипту» в Геліополісі, але цілком можливо, що між іудейською релігією і культом Атона є певне споріднення, помітне, між іншим, в подібностях, на які ми надибуємо в одному з гімнів, присвячених Атону в Біблії.

Аменхотеп рішуче порвав з минулим, змінивши своє ім’я на Ехнатон, що означає «щит Атона». Водночас, бажаючи зовсім позбутися впливу жерців і перетворити Фіви на звичайне провінційне місто, він збудував собі нову пишну столицю в околиці нинішньої Тель-ельАмарни й назвав її «Містом сонячного обрію».

Ехнатон особисто поїхав туди в золотистій колісниці, що «сяє, мов сонце, коли воно сходить над обрієм і весь світ проймає своєю любов’ю». Поганяючи прудких коней, він галопом об’їхав ще голі поля й намітив межі своєї майбутньої столиці. То було місто, запроектоване з великим розмахом, повне палаців, храмів, адміністративних будинків, з багатьма вулицями й садами. Запис про заснування цього міста Ехнатон велів видовбати для нащадків на кількох сусідніх скелях.

Минуло два роки, й фараон перебрався до нової резиденції. Там він цілком віддався проповідуванню своєї релігії, а вільний час проводив у палаці в колі сім’ї та друзів або ж на полюванні. Єгиптологи припускають, що Ехнатон є автор більшості гімнів на честь Атона. Ось перші строфи однієї з цих натхненних поем:

О, яка чарівна мить, коли ти в небі сходиш,

Безсмертний боже наш, Атоне життєтворцю!

Ти тільки з’яви ш ся на яснім виднокрузі —

Все тоне у твоїй небаченій красі,

Бо сяєш ти над нами з висоти далекої

І землю — витвір свій — руками-променями пестиш.

О Ра, ти полонив усі народи світу

І міцно їх зв’язав любов’ю свого серця,

Для нас ти небожитель недосяжний,

А світло життєдайне на землю щедро ллєш.

І кожен день життя людей —

То слід ноги твоєї.

Коли надвечір ти спускаєшся край неба,

На Землю морок пада, і світло догоряє,

Люди, закутавшись із головою,

Мирно в оселях своїх засинають