Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

2) Гетьман чи гетьманич? з тексту не ясно.

3) Промови записані в звідомленню то в першій то в третій особі, я перевожу першу для одностанности де можна.

4) Акты III с. 558-561.

5) Тамже с. 563-4.

6) “и зычимъ того, абы”... дяк старався записати автентичні слова.

7) Завоюваннєм себто, а не вибором.

8) Тамже с. 564-5.

9) “в свои, великого государя Малыя россіи войска Запорозкаго городы”. Складна формула.

10) Тамже с. 566-7.

11) Се місце відповіди гетьмана особливо лихо перекладене в московськім звідомленню. Загальний зміст досить ясний, і відповідно до того я постарався реставрувати і сю фразу.

12) Акты III с. 568.

13) Тамже с. 568-9. Дальше я подаю промову гетьмана можливо близько до Бутурлинового звідомлення, тільки переводячи з третьої особи на першу.

14) “Над ним, гетьманом і надо всЂм войском Запорожским учинул было немилосердіє свое”-з контексту ясно, що сі слова вжито для чемнішого виразу замісць того щоб сказати виразно, що цар слово зломив (зрадив) і договору не додержав.

15) Тут гетьман очевидно розумів головно події 1650 року-як він не пристав до походу на Москву і відвернув Орду, справивши замісць Москви на Молдаву.

16) Акты III с. 569-540.

17) “говориш с большими пыхами невЂдомо по какой мЂрЂ”.

18) “был добрЂ низок и к нам держал любовь свою большую”.

19) “трудности ради належащіе на мнЂ”. Яка шкода, що все се в перекладі.

20) На московські поняття річ не пристойна.

21) Акты ЮЗР III с. 570-1.