Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

12) Вважаю корисним навести невидані “пункти” його реляції з місяця лютого (без дня), з ркп. Осол. 2286 л. 120.

“Хмель умисно бере на себе постать покори, згідно з ханською інструкцією: бажає спокою, просить швидко відправити комісію, а в тім же часі з Асін-аґою, котрого хан кримський ще разом з Бєчиньским вислав до нього, присягають на шаблі вічну і доживотню приязнь: той ханським іменем, а сей своїм.

“Малий Ногай з жінками і дітьми він уже спровадив на Україну, визначив їм селища і місця, і так діється навпаки: що ми мали козакам лінію робити, то вони Татарам роблять.

“Весіллє сина Хмельницького відволіклося, не знати до якого часу, а то тому що від Порти прийшов господареві наказ, аби доньки своєї за джуру козацького не віддавав.

“П. воєвода київський бажає приспішити комісію, хоче її відправити прибравши собі кого хотів. Про час і місце, як з Хмельницьким порозумівся, не подає до відома. Але не станеться по його волі, бо за краще вважають згодитися на 1 березня; бо ж і комісари на то визначені не можуть так скоро отримати грошей з скарбу.

“Межи Турками напевно заходять непорозуміння, і вони чекають як скорше королівського посла до Порти, — щоб ми з свого боку приборкали козаків, а вони Татар. І з деяких угорських листів виходить, що Турки приязніші нам ніж козаки, і готуються на Татар.

“Хмель післав до Криму по орду, і вони обіцяли ставитись до нього на масницю руську (22-9 лютого н. с.). З того видко, як він бажає спокою, коли орди до себе стягає: певне не посередничати прийдуть, і назад, проти натури своєї, дарма не вернуться.

“Татари мають виправити посла до короля: просити козаків в поміч на Турків. З того кожен може зміркувати, який то промисел божий над вами: так замішав замисли неприятельські і їx самих між собою посварив, що козаки й Татари не знають, чого триматись”.

Що в Царгороді єсть така тенденція: розвести козаків з Татарами і звязатися з Поляками, се писав і Кисіль до підканцлєра в цитованім листі, Міхал. с. 604.

13) Осол. 2286 л. 119-20.

14) Про нього в т. VIII. III с. 222.

15) Білгор. вістовий столбець 1651 р. с., .№ 323, 271 дд.

16) В ориґ.; іюня 26 писал из Кіева митрополит, але що вістун се оповідав на місці, то очевидно 26 червня се дата його оповідання.

17) Білгор. віст. ст. 1651 р. с. 206 і дд.

18) Польські справи 1651 р. ст. 1 а: оповідання в Москві батуринського ігумена Ісихія, 30 квітня ст. ст.

19) Здається, московські дяки при тім зашироко відкрили секретні зносини гетьмана з Москвою. В грудні скаржився писар Виговського паволоцькому війтові на меду, на канівському ярмарку, “що чиниться з московської сторони неправда: ті листи що до царя писав гетьман Хмельницький, аби він його прийняв в Московське государство, об'явилися у короля в Варшаві” (Пол. спр. 1650 р. ст. 1 л. 878).

20) Польські справи 1650 р. стовбець 9.

21) Міхалов. с. 606.

22) Польські справи 1651 р., кн. 80. посольство Вітовського-Обуховича.

23) В варшавських записках про перепущеннє татарського посла до Швеції, що поїхав туди на Торунь і Ґданськ, solicituiąc Szwedow na woynę ku Moskwie — Осол. 225 л. 321.