Історія України-Руси. Том 7

6) Жерела VIII ч. 125.

7) Chłopstwo zbestwiane, sentyna — Жерела VIII c. 138, Pisma c. 285.

8) Див. вище с. 379.

9) Лист виданий в статї Лїске, дод. V.

10) Listy ч. III.

11) Між контінґентами Жолкєвского значать ся: Ukraińcow z р. Chmielewskim (sic) 800, z. Tyskiewiczem 400, barskich 300, kazaków pienieżnych 1600 (Wojcicki Biblioteka starożyt pisarzów IV c. 207). Се єдиний слїд козацької участи в експедиції, — на підставі його говорить ся про участь Запорозцїв в кампанїї 1620 р. (напр. Третяк с. 31, „podobno”).

12) Рус. истор. сборникъ III с. 237.

13) Жерела VIII ч. 142.

14) Почав ся 3/XI н. с.

15) Витяги з дневника сойму, з віляновської біблїотеки, у Жуковича 1. с.

16) Грамота видана в Verificatia niewinności, вид. 2 л. 28, і в старім україн. перекладї — в київських записках, Сборникъ лЂтоп. Юж. и Зап. Рос. с. 87.

17) Грамота була видана по грецьки, маємо її в перекладах — українськім (неповнім) в тих же київських записках, в Сборнику лЂтоп. Юж. и Зап. Рос. с. 89, і в польськім — Verificatia niewinności, вид. 2.

18) Verificatia niewinności, вид. 2.

19) Пустив її в курс Бантиш-Каменський senior в своїй книзї Историческое извЂстіе о возникшей въ Польши уніи (1795, в вид. 1864 р. с. 66) в росийськім перекладї, з відкликом до „записної книжки київ. митр. П. Могили”. До останього часу се був одинокий звісний текст; полишаючи на боцї деякі помилки чи недокладности перекладу, змістом своїм не будив він підозрінь, і дослїдники як з православного боку, кінчаючи Макарієм (XI с. 257) і Жуковичом (III с. 72, так і з католицького, до Третяка (ор. с. с. 55) і Лїковского (вид. 1907 р. с. 207), приймали сю промову за автентичну. Дїйсно, підроблена в такім видї вона не могла бути, і зміст волинських промов, поданий соймовим дневником, також згоджуєть ся з змістом промови Древинського в сїм текстї. Тепер коли маємо ориґінальний польський текст, в збірнику Печерської лаври (дод. № 20, по описанію проф. Петрова № 74 л. 90), він скріпляє автентичність промови ще більше.

20) narod rossijski starowieczny.

21) Пограниче московське згадане тут не дурно — див. т. VI ст. 596.

22) Се була боротьба полоцького унїятського владики Кунцевича з православними.

23) Про сї львівські обмеження див. т. V с. 240 і далї.

24) З сього становища його виводи зовсїм не дивні, як вони здали ся проф. Жуковичу (III с. 73).

25) З тим Шишкою клопіт; не кажучи вже, що Хлопецький-Шишка був шляхтич, а не підданий (взагалї і в иньших подробицях оповіджених Древинським, не одно треба брати cum grano salis), зістаєть ся непевним, чи в осени 1620 р. той Шишка ще жив. Добрянський (Історія епископовъ еп. Перемышльской, с. 26), опираючи ся на записцї рукописної хронїки перемиської капітули, думає що вмер він задовго перед р. 1620, десь в 1611 ще. Але на се виразних звісток нема. В кождім разї був він не унїат, а православний, і в осени 1620 р., коли на перемиську катедру поставлено Копинського, Шишки-Хлопецького мабуть не було на світї.