Історія України-Руси. Том 2

3) Обвинуваченнє на Ростиславичів цїкаво порівняти з словами Галицької лїтописи, що Всеволод Чермний любив Романовичів. Се виключало б можливість ширшого толковання його докору — прикладаючи його: „ви” до всїх Мономаховичів чи Мстиславичів. Але чи має ся пізнїйша дописка реальну підставу, не знати.

4) „Прислали Ростиславові внуки в Новгород до Мстислава Мстиславича: „не дає нам Всеволод Сьвятославич части в Руській землї! ходи но, пошукаємо нашої отчини” переказує се короткомовна Новгородська лїтопись (с. 195).

5) „Рекоша єму Новгородцї: ”камо княже, очима позриши ты, тамо мы гловами своими вьржемь”.

6) Похід описує 1 Новг., с. 195-7, і володимиро-московські компіляції, як Воскр. І с. 117-8 й ин. Трудність тільки з хронольоґією. Новгородська описує се під р. 1214 і дає ще близшу дату: Новгородцї рушили в похід 8 червня, так що похід мусїв стати ся в червнї-липні. Лїтнїй час можна прийняти за певний, але дата року не певна. Ключ, даний під сим роком самою лїтописею: сиропуст 1 лютого, хибний (на той день сиропуст не припав цїле XII столїтє), і на нїщо не придаєть ся. При тім, перед 1211 р. Новгородська лїтопись спішить ся, взагалї не має такої певности в хронольоґії в сих роках. Компіляції володимиро-московські — як Воскр., Твер. й ин., мають похід Ростиславичів на Київ під р. 1212, під одним роком зі смертию Всеволода. В них маємо в сих роках ґрупу звісток про українські подїї, з датами, що потверджують ся иньшими звістками, або бодай витримують перевірку ними (див. мою статю Хронольоґія подїй Галицько-волин. лїтоп. с. 10 і далї). Що до р. 1212 для походу на Київ, то пок. Кунїк в спеціальній розвідцї О годЂ возшествія Мстислава Романовича на престолъ кіевскій (Ученыя записки академіи наукъ по І и III отд., т. II) виводив його також з ріжних иньших комбінацій. Я давнїйше приймав для упадку Ігоревичів 1213 і для походу на Ростиславичів на Київ 1214, бачучи в сїй серії фактів подїї з одного року (від осени 1213 до осени 1214 р.), але близша аналїза, переведена над фактами Галицько-волинської лїтописи привела мене до гадки, що правдоподібнїйше сю ґрупу подїй містити в 1211/2 р.: упадок Ігоревичів в осени 1211 р., вигнаннє Ростиславичів з Київщини зимою 1211/2 р., похід Мстислава лїтом 1212 р. Противить ся такій хронольоґії дата смерти Рюрика 1215 р., але вона однаково вимагає редукції (може ще яко тако бути підтягнена під дату походу 1214 р., а при датї 1212 р. являєть ся помилкою на яких три-чотири роки).

7) Воскр. л. каже, що він сїв у Вишгородї; коли се не заміна слова дістав, то се значило б, що він від разу Інґвара уважав тимчасовим князем і зістав ся чекати Київа.

8) 1 Новг. с. 195-197, Воскр. І с. 117-8 (під 1212 р.); про Володимира Рюриковича в Смоленську — див. 1 Новг. с. 201. Що до Переяслава, то свій здогад опираю ось на чім: під 1215р. маємо звістку, що Половцї взяли в неволю переяславського князя Володимира Всеволодовича; під 1217 р. (== 1216) читаємо, що Володимир вернув ся з половецької неволї й дістав иньшу „властцу” від братів замість Переяслава (Воскр. І с. 125). Очевидно, Переяслав зайняв хтось иньший, і дуже правдоподібним менї здаєть ся, що сю опорожнену неволею Всеволода волость взяли Ольговичі як нагороду за Київ.

9) Правда, 1 Нов. л. оповідаючи про похід Мстислава на Галич 1219 р., каже, що по тім походї в Київі сїв Володимир Рюрикович (с. 210), але се або якась тимчасова переміна місць, бо перед тим бачимо в Київі Мстислава Романовича (в 1 Нов. під тим же роком-с. 209), і він знову був у Київі під час походу на Калку 1223 р., — або по просту помилка. Якусь боротьбу між Володимиром і Мстиславом Романовичом тяжко припустити.

10) Ширше в т. III гл. 1.

11) „Выиде изъ Новгорода Мстиславъ Мстиславичь... иде къ королеви въ Галичь просити себЂ Галича у него” — Воскр. І с. 119.

12) Іпат. с. 489: „Лестько... посла к Новгороду но Мьстислава, река: брать ми еси, пойди и сяди в ГаличЂ”, пор. 1 Новг. с. 204 і 206. Було се на початку 1217 р. — див. Хронольоґія с. 14.

13) Новг. с. 204, 206-7.

14) Сю дату дає 1 Новгор., і вона вповнї правдоподібна, хоч саме оповіданнє дає деякі недокладности, здаєть ся — лучить до купи подробицї походу 1219 і 1221 р. Тим чином, мабуть, ворогами Мстислава в поході виступають Поляки, його союзники в дїйсности (Чехи і Морава, думаю — вже тільки епічна прикраса); тим же чином Мстислав у сей похід бере в неволю угорського королевича, тим часом як Галицька лїтопись виразно каже, що угорська залога тоді утїкла. Більше дивись в т. III.

15) Див. Хронольоґію с. 15-6.

16) „Мьстиславъ бо бЂ со всими князьми рускыми и черниговьскыми” (Іпат. с. 490). В першім вид. я толкував се так, що Мстислав мав тих князїв до помочи, але так не можна толкувати: з усього оповідання виступає неприготованість Мстислава, і тих помічних князїв в війні в досить докладнім оповіданню лїтописи зовсїм не видко.

17) Іпат. с. 489-491, 1 Новг. с 210, Воскр. І с. 126, Твер. с. 329, Нїкон. II с. 82, Длуґош II. 183-8. Галицька лїтопись дає місяць: Данило, відступаючи з Галича, прийшов до Плава 25 жовтня; се й означає слово ”зимЂ” Тверсьв. л.; рік дає Воскр. л. — 1219 (див. Хронольоґію с. 15-6)

18) Що правда, він виступає лише в Тверськ., і її оповіданнє так пригадує оповіданнє 1 Новг. під 1219 р., що й Володимир міг звідти взятись.

19) II с. 185.

20) Іпат. с. 492-3, Лавр. с. 423, Воскр. І с. 128, Тверськ. с. 332-4, Нікон. II c. 85-87. Хронольоґія с. 17.

21) Іпат. с. 500, ширше в т. III гл. 1.

22) ”Сыну согрЂшихъ не да†тобЂ Галича, но давъ иноплеменьнику. Судислава льстьца с(о)вЂтомъ, обольсти бо мя” — Іпат. с. 502.