Історія України-Руси. Том 3

Супроти сказаного вище система земель давної Руської держави від половини XI в. представляєть ся як ґрупа автономних, незалежних земель-князївств, звязаних одностию династиї (до певної міри також й одностию дружини) й традицією давнїйшої приналежности до одної, Руської держави (що полишила незатерті слїди в правнім устрою й культурі земель), під сенїоратом, більше або меньше реальним, київського князя, котрого сенїорат в теорії мав відповідати родовому старійшинству династиї. З розростом династиї й роздробленнєм земель (в XII в.) ся ґрупа князївств-земель перетворяєть ся в систему ґруп незалежних князївств, з яких складаєть ся кожда земля, під сенїоратом свого старійшини, що знов признає над собою старійшинство київського князя.

Ся автономність князївств при сьвідомости певного спільного звязку дає певну анальоґію з федерацією, й се давало повід говорити про федеративний устрій, або бодай — федеративний принціп в системі земель давньої Руської держави 37). В дїйсности — більше моральний характер звязків сеї системи, брак орґанів федеративного устрою і якоїсь участи членів сеї системи в спільній управі не позволяють говорити про федеративний устрій, а тільки певні елєменти, з котрих міг би виробити ся федеративний устрій, одначе не виробив ся — як і взагалї вся полїтична система давньої Руси не виробила певних скристалїзованих форм, не вийшовши з стану формовання і боротьби ріжнородних чинників полїтичних відносин.

Примітки

1) В т. І гл. 4 (в першім вид. гл. 3).

2) Т. І с. 377 і далї.

3) Борис Кольоманович нпр. не може йти в рахунок, бо шукав спадщини по батьку, внук Юрия — Юрий Андрієвич подав ся в Грузію, оженивши ся з спадкоємницею Грузинської держави; Ростислав, син Михайла Всеволодовича належить до часів упадку.

4) Іпат. c. 390.

5) Речником сього погляду виступає в лїтописи Лєшко, князь краківський, але він тут, правдоподібно, стає речником поглядів руських кругів.

6) Іпат c. 489.

7) „Всеволода єсми имЂлъ въправду брата старЂшаго, занеже ми брать и зять старЂй мене яко отець”.

8) Іпат c. 230, 320, 332.

9) Іпат. c. 257.

10) Іпат. c. 368.

11) Іпат. c. 387, 388.

12) Іпат. c. 461.

13) Лїтературу сеї теорії див. в І прим. 47, також в прим. 22 сього тому.

14) Т.II, c. 292.

15) Див. прим. 22.

16) Іпат. c. 446.

17) Іпат. c. 371.