Історія України-Руси. Том 3

Новійші працї: Т. Барсовъ — О цервовномъ суд Ђ (Христ. Чтеніе 1870), його ж Константинопольскій патріархъ и его власть надъ русскою церквію. Спб., 1878 (досить слаба, більш компілятивна праця). До сеї ж справи іще: Павловъ — Теорія восточнаго папизма (Православ. Обозр Ђ ніе 1879, XI і XII). Никольскій — Учрежденіе патріаршества въ Россіи (Христіан. Чтеніе, 1879). Далї — А. Лебедевъ — Объ избраніи въ епископскій санъ въ древней вселенской и русской церкви (Р. В Ђ стникъ 1873, IX). Малышевскій — Кіевскіе церковные соборы (Труды кіев. дух. ак. 1884, XII). Калинниковъ Митрополиты и епископы при Владимір Ђ Св. ibid. 1888). Рыбинскій Кіевская митрополичья катедра съ пол. XIII до конца XVI в. (ibid. 1891, І). C. Терновскій Участіе древне-русскихъ apxieреевъ въ д Ђ лахъ общественныхъ (Труды кіев. ак. 1870). Строевъ Списки іерарховъ и настоятелей монастырей рос. церкви, 1877, H. Д. Іерархія всероссійской церкви отъ начала христіанства, 1892. Зв Ђ ринскій В. Матеріалъ для историко топографическаго изсл Ђ дованія о православныхъ монастыряхъ въ Россійской имперіи, Спб., 1890. Васильевъ Исторія канонизаціи русскихъ святыхъ (Чтенія моск. 1893, III). Голубинскій Исторія канонизаціи святыхъ въ русской церкви — Богослов. В Ђ стникь 1894 і осібно (критика і доповнення до працї Васїлєва). Горчаковъ О земельныхъ влад Ђ ніяхъ всероссійскихь митрополитовъ, патріарховъ и св. синода, Спб., 1871. Суворовъ — Сл Ђ ды западно-католическаго права въ памятникахъ древняго русскаго церковнаго права, Яросл., 1888, критика Павлова на неї: „Мнимые сл Ђ ды” і т. д., 1892, відповідь Суворова: Къ вопросу о западномъ вліяніи на древне-русское право, 1893 і Vondrak Zachodnio — europejskie postanowienia pokutne w jezyku cerkiewno-slowianskim (Rozprawy wydz. fil. i. XL, 1905).

Окрім того огляди церковного устрою й житя в загальних курсах- Соловйова (т. III гл. 1), Бестужева-Рюміна (c. 228 і далї), Іловайского (І гл. Х і IX), Ключевского (І гл. XV), Рожкова (І гл. V), і курсах історіи права Леонтовича (І, 1889) і Ясинского (Лекціи по вн Ђ шней исторіи русскаго права, І, К. 1898) — про руські церковні устави. Книга для чтенія по рус. исторіи під ред. Д.-Запольского (статя редактора). Короткий огляд історії давньої руської церкви ще у Пелеша Geschichte der Union, І. Про релїґійність і церковність — далї, в гл. IV.

Окрім православної церкви чималу лїтературу має орґанїзація в давнїй Руси церкви католицької. Головною працею в сїй справі зіставала до недавна основна розвідка Райфенкуґля (Karl Reifenkugel) Die Grundung der romisch-katolischen Bisthumer in den Territorien Halicz und Wladimir, ein Beilrag zur Geschichte dieser Territorien im XVI Jhrh. (Archiv fur osterreichische Geschichte т. 52, 1875). Тепер явила ся праця В. Абрагама (W1. Abraham): Powstanie organizacyi kosciola lacinskiego na Rusi, т. I, 1904 — до польсько-литовської унїї; вона дуже старанно слїдить зносини Руси з католицькою церквою й слїди католицтва й католицької церковної орґанїзації. Иньші працї мають лише другорядне значіннє: Петрушевичъ Историческое изв Ђ стіе о церкви св Пантелеймона, 1881 (гл. VII: Кто прислалъ оо. Францискановь и оо.Доминикановъ на Русь и якая была ихъ д Ђ ятельность). K.Stadnicki- О poczatkach arcybiskupstwa i biskupstw katolickich lac. obrz. na Rusi Halickiej i Wolyniu, Льв., 1882. Dobszewicz Wiadomosc o biskupstwie kijowskiem rzymo-katolickiem, Ґнєзно, 1883. Филевичъ Борьба Польши и Литвы-Руси, 1890 (гл. III). Wojciechowski Szkice historyczne jedenastego wieku, 1904.

24. Галицька і литовська митрополїя (до c. 269 і далї).

Справа галицької й литовської митрополїї була висьвітлена недавнїми лише часами, а перед тим в сїм питанню була велика неясність — див. нпр. Исторію) церкви м. Макарія т. IV (1886) c. 310-11, де він зовсїм вимазує галицьких митрополитів початку XIV в., або ще новійший Курс ц. пр. Суворова, де він іде ва Макарієм (І с. 139). Початок докладнїйших студий дала доперва розвідка Ґедьцера Beitrage zur russischen Kirchengeschichte (Zeitschrift fur Kirchengeschichte, 1892). Вона викликала основну студию пок. проф. Павлова О начал Ђ галицкой и литовской митрополій и о первыхъ тамошнихъ митрополитахъ по византійскимъ документальнымъ источникамъ XIV в Ђ ка (Русское Обозр Ђ ніе 1894, V і осібно. Виводи Павлова знову переглянув І. Тїхоміров у розвідцї: Галицкая митрополія, церковно историческое изсл Ђ дованіе, Спб., 1895 (з часоп. Благов Ђ стъ, додаток до час. Русская Бес Ђ да). Користуючи ся з працї Ґельцера (але не знаючи згаданих розвідок Павлова і Тїхомірова, і взагалї з повним незнаннєм росийської наукової лїтератури) описав потім початки галицької й литовської митрополїй проф. Фіялек — Sredniowieczne biskupstwa kosciola wschodniego na Rusi i Litwie (Kwartalnik historyczny 1896, III). До лїтератури належать окрім згаданих курсів Макарія і Суворова іще: Петрушевичъ О галицко-русскихъ митрополитахъ — Гал. историч. сборникь, III, Pelesz Geschichte der Union І, 380-90 (обидва за справдешнього галицького митрополита уважають тільки Нїфонта); Карповъ Очерки изъ исторіи церковной іерархіи — Н Ђ сколько словъ о галицкой митрополіи въ XIV ст. — Чтенія московські 1864, III; Васильевскій — Записи о поставленіи русскихъ епископовъ (Ж. М. Н. П. 1888, II); Филевичъ — Борьба Польши и Литвы-Руси, гл. III (”Д Ђ ла церковныя”) — відкидає зовсїм реєстр Казимира 19 ); Кунїк — в петербурськім збірнику статей про останнїх галицьких князїв (має вийти) c. 130-1; Голубинскій — Исторія рус. церкви т. II c. 97, 126, 147, 154, 157 (злучує галицьку митрополїю з литовською, як то робив і Павлов перед виданнєм працї Ґельцера — Рус. ист. биб. VI c. 16).

Головне наше джерело — катальоґ єпархій царгородського патріхату з часів Андронїка Старшого під ч. 81 каже так: ??' ? Г???????. ???? ?????o??) ?? ????? o??? ??? ??????? 'Р????? ??????? ??? ??????o??? ???? ?o? ?o????o? ???????? ???o? ????o???o? П????o???o? ?o? Г??o??o? ??? ?o? ???????o? ????????o? ????o? ???????o? ?? ???? ???? ??? ?' ??????????? — так читаєть ся воно в найстаршім кодексї (Паризькім) з XIV в. Трудність тут робить ”З індикт”, що не сходить ся з 5811 р., а вказує на рік 1305. Але з огляду, що у всїх кодексах читаєть ся згідно 1303 р., а індикт (також 3 згідно) є не у всїх, дослїдники всї жертвують індикт датї року. Приписка до сього тексту в тім же кодексї вичисляє катедри сеї митрополїї в тім порядку, який я подав в текстї (див. її в Рус. Ист. Библ. VI дод. с. 15 і у Ґельцера c. 253).

Грамота Казимира (Miklosich et Muller Monumenta Graeca — Acta patriarchatus Constantinopolitani I. 577 i Рус. Истор. Библ. VI дод. c. 125, текстуальні замітки Кунїна в згад. збірнику, 128-9 і 161-2) вичисляє галицьких митрополитів в такім порядку: ????o? ?? ????o?o????? ??? ???? ???o???? (за згодою патріарха) ? N????, ??????o? ??????o????? ? П???o?, ????o? ????o?o????? ? Г??????, ??????o? ????o?o????? ? ??????o? — o??o? ?????? ???? ??? ????? ??? ????o? ??? Г???????. Новійші дослїдники справедливо признають, що сей катальоґ, очевидно — опертий на поданих Казимиру відомостях від галицького боярства й духовенства, має всї права на довірє.

З не-грецьких джерел про справу галицької митрополії згадує побіжно тількн Житиє м. Петра, зладжене м. Кипріяном; говорючи про поставленнє Петра митрополитом, воно згадує: „князь же Волынскія земли сов Ђ щаетъ сов Ђ тъ не благъ, восхот Ђ галическую епископію въ митрополію претворити” (Степенная книга І. 414). Тут таким чином проєкт утворення галицької катедри кладеть ся на часи по смерти м. Максима († 1305), і се було арґументом для м. Макарія й ин. викидати м. Нїфонта з ряду митрополитів.

Ґельцер (а за ним і Фіялек) думали, що згаданий в реєстрі Казимира Петр митроп. галицький був осібною особою від Петра митрополита „всеї Руси”. Але як справедливо виказав Павлов, таке припущеннє можливо тільки при незнанню московських джерел. Житиє Петра, написане якимсь сучасником (т. зв. Прохорове, вид. у Макарія, т. IV, дод.), і пізнїйше — Кипріанове (в Степенній книзї т. І) показують зовсїм ясно, що митрополит всеї Руси Петр був висланий в Царгород від галицького князя, очевидно — як кандидат на галицьку митрополїю, близько коло часу смерти м. Максима, а потім був митрополитом київсько-володимирським. Хиба б припустити, що галицько-волинський князь, помиливши ся в своїх плянах на сїм Петрі, виставив ще другого Петра на митрополїю, але се вже буде занадто гипотетично.

25. Лїтература суспільного устрою давньої Руси (до c. 30 і далї).

Огляд суспільних верств містять вичислені вище (на c. 538) загальні курси (особливо Юридическія Древности проф. Серґєєвіча, т. І). Окрім того спеціальнїйші статї: Каченовскій — О смердахъ (В Ђ стникъ Европы 1829, VIII). Б Ђ ляевъ — Города на Руси до Монголовъ (Ж. М. Н. П. 1848). Михайховъ Исторія состоянія городскихъ обывателей въ Россіи съ самыхъ древн Ђ йшихъ временъ до настоящаго времени, Мва, 1849. Плошинскій — Городское или среднее состояніе Русскаго народа отъ начала Руси до нов Ђ йшихъ временъ, Спб., 1852. Аксаковъ- О состояніи крестьянъ въ древней Россіи (Сочиненія, І). В. Мстиславскій — Огнищанинъ и князь мужь или сл Ђ ды быта древныхъ славянскихъ князей въ Р. Правд Ђ (Чтенія моск. 1860, IV). Б Ђ ляевъ — Крестьяне на Руси, 1860, 2 вид. 1870, Мва. Самоквасовъ — Древніе города Россіи, Спб., 1873. Затыркевичъ О вліяніи борьбы между народами и сословіями на образованіе Русскаго государства въ домонгольское время (Чтенія моск. 1873). Загоскинъ — Очерки организаціи и происхожденія служилаго сословія въ до-петровской Руси, Казань, 1876. Кальневъ — Значеніе крестьянъ въ русскомъ обществ Ђ во времена Р. Правды, Одеса, 1879. Мрочекъ-Дроздовскій — Изсл Ђ дованія о Русской Правд Ђ , II, додатки, 1886 (Чтенія московські, 1886, І: дод. II — гридь, IV — ізгої, VII — мужі, VIII — огнищане і земські бояре (автор думав, що огнищане з початку означали земську аристократию, як і бояре), XIV — смерди). Його ж — О древне-русской дружин Ђ по былинамъ, Мва, 1897. M. Грушевський — Галицьке боярство XII-XIII в. (Записки Наук. тов. ім. Шевченка т. XX, 1897 і Розвідки й матеріали до історії України-Руси, III). Др. М. Кордуба — Суспільні верстви та полїтичні партиї в Галицькім князївстві до пол. XIII ст. (Записки H. т. іж. Ш. т. XXXII, 1899).

26. Ізгої, сябри і закупи (лїтература).

Про ізгоїв див. особливо Мрочекъ-Дроздовского Изсл Ђ дованія о Р. Правд Ђ , II дод. IV (Чтенія московські, 1886,І), Рус. Юрид. Древн. Серґєєвіча І c. 263 і далї, В.-Буданова Обзор с. 379. Про сябрів особливо: Лаппо-Даниловскій Критическія зам Ђ тки по исторіи народнаго хозяйства въ Вел. Новгород Ђ и его области, за IX-XV в. Спб., 1895, Лучицкій Сябры и сябринное землевлад Ђ ніе въ Малороссіи (С Ђ верный В Ђ стникъ, 1889, I-II і осібно), Серг Ђ евичъ Древности рус. права III с. 69 і далї; але всї сї дослїдники виходять з пізнїйших звісток про сябрів, де се слово значить просто „спільника”, і навіть в найновійшій працї д. Серґєєвіча поминено текст Посланія Клима, що дає зовсїм инакше осьвітленнє справі.

Про закупів див. особливо Серґєєвіча Юрид. древн. І c. 176 і далї, тут же перегляд лїтератури c. 184-5, окрім того В.-Буданов Христоматія І c. 58-61, і Обзор c. 38, Б Ђ ляевъ Крестьяне на Руси с. 13 і далї, Хл Ђ бниковъ Общество и государство с. 242 і далї, Рожковъ I с. 57-60, Дебольскій c. 85 і далї.

Що до значіння слова „закуп”, то одні дослїдники як Мейеръ — O прав Ђ залога с. 225, Неволинъ — Исторія гражд. зак. V 147, Чичеринъ Опыты с. 144, В.-Будановъ (Хрестоматія 1. с.), Рожковъ, Ясинскій (як низше), в закупництві бачать позичку, забезпечену особою довжника; иньші як Рейц, а з новійших Серґєєвіч, Дебольскнй — наєм. Але нема причини робити з сього ділєми: Кар. 65 показує, що практикувало ся відроблюваннє грошевих сум фізичною роботою; те-ж саме виходить і з Кар. 122, де говорить ся про відроблюваннє грошей в більших речинцях (Серґєєвіч розумів се тільки про оден рік, але „но оже не доходять годъ” значить взагалї — ”не пробуде в роботї цїлого часу” ), 3 другого боку, як піднїс я в текстї, плата при наймі давала ся вперед (з гори), отже обидві форми закупництва сходили ся дуже близько.

В.-Буданов, за ним Ясинский пробували ствердити свій погляд пізнїйшим уживаннєм терміну в праві в. кн. Литовського — В.-Будановъ Черты семейнаго права і Обзоръ с. 38, Ясинскій Закупы Рус. Правды и памятниковъ западно-русскаго права (ювилейний збірник В.-Буданова); але розумієть ся не можна на тій підставі, що в зібранім документальнім матеріалї XVI в. він означав застав, виводити, що і закупництво XI-XII було тільки заставом і більше нїчого.

27. Економічні відносини. Гроші (до c. 333 і далї).

Старша лїтература для економічних питань, якими ми тут займали ся, не дає майже нїчого; з неї велику популярність має й досї книга Аристова Промышленность древней Руси, 1866, але се систематика письменних джерел про господарство, промисли і ремесла та торговлю, і до тих питань, які нас тут інтересують, дає мало. Займав ся ними Хл Ђ бниковъ в книзї Общество и государство въ домонгольскій періодъ 1872, але виводи його дуже часто фантастичні. Останнїми часами сим справам присьвячуєть ся більше уваги; див.: Ключевскій Курсъ русской исторіи І, passim; Серг Ђ евичъ Древности русскаго права т. III, Рожковъ Обзоръ русской исторіи съ соціологической точки зр Ђ нія, І; його ж: Городъ и деревня въ русской исторіи (Краткій очеркъ экономической исторіи Россіи), 1902 (коротко викладає ті ж гадки, що новійше розвинені в Обзорі); М. Покровскій: Отраженіе економическаго быта въ Р. Правд Ђ (Русская исторія під ред. Сторожева, І, Мва, 1898), Изгоевъ Экономическія основы: института насл Ђ дованія по Русской Правд Ђ (Науч. Обозр. 1899, X); іще розвідки: Блюменфельдъ О формахъ землевлад Ђ нія въ древней Руси, Одеса, 1884 (з Записок одеського унїверситету); Багатуровъ Личныя и поземельныя права въ древней Руси, 1886; Лаппо-Данилевскій Критическія зам Ђ тки по исторіи народнаго хозяйства въ В.Новгород Ђ и его области за IX-XV вв., 1895.

Староруська монетна система має велику лїтературу; докладний показчик її до р. 1882 у Толстого Древн Ђ йшія рус. монеты; перегляд важнїйших поглядів у Черепнїна як низше. З давнїйшої спеціальної лїтератури важнїйше: Krug Zur Munzkunde Russlands, 1805. Историческій опытъ о древнихъ русскихъ монетахъ и кожанныхъ деньгахъ, Мва ,1831, 2 вид. 1884. Каченовскій О кожанныхъ деньгахъ — Ученыя Зап. моск. унив. 1835. Б Ђ гаевъ Очеркъ исторіи монетной системы на Руси — Чтенія москов. 1846, III. Казанскій Изсл Ђ дованіе о древней русской монетной систем Ђ въ XI, XII и XIII в Ђ кахъ (Записки археол. общ., III, 1851). Заблоцкій о ц Ђ нностяхъ въ древней Руси, Спб., 1851. Погодинъ — Изсл Ђ дованія, т. VII, 1856. Прозоровскій Монета и в Ђ съ въ Россіи до конца XVIII в Ђ ка, Спб., 1865 (Записки археологическаго общества т. XII) — книга що довго уважала ся основною до сих питань, але в нїй археольоґічний матеріал майже зовсїм поминено; його ж: Куны (Изв Ђ стія археол. общ. VII) і О кунныхъ ц Ђ нностяхъ (Сборникъ археол. инст., IV, 1886). Мрочекъ-Дроздовскій Опытъ изсл Ђ дованія о деньгахъ Русской Правды, Мва, 1881 (з Зап. университета). Усовъ О древнихъ русскихъ деньгахъ по Р. Правд Ђ — Древности моск. археол. общ. IX, 1883. Святловскій Примитивныя деньги и эволюція древне-русскихъ денежныхъ системъ (Народное Хозяйство, 1900, I, II, VI). Богато займаєть ся старою монетною системою Ключевский в своїм курсї. Вкінцї цїкава праця А. Черпнина О кіевскихъ денежныхъ гривнах (Труды XI археол. съ Ђ зда), пробує перенести центр ваги на археольоґічний матеріал; але сей останнїй з сього становища дуже мало дослїджений (між иньшим нїчого майже не зроблене для докладнїйшої хронольоґії находок з гривнами в границях Х-XIV віків). Лїтература давнїх руських монет вказана була у нас в І т. пр. 61; одначе вони досї майже не були студийовані зі становища монетної системи.

28. Лїтература староруського права й його джерел (до c. 352).