Історія української літератури. Том 6

В которой абы долго жили,

Потом небо наслЂдили,

Христе Въскресшый, даруй им

Тридневным встанієм своим.

ПревелебнЂйшій в Бозі милостивый отець архімандріте, пане и добродЂю мой! ПресвЂтлым трідневнаго Христова въскресеніа днем св. Іоанна Златоуст. Ап. БесЂд дволЂтних, от в. вел(ебности) нам врученых прац съвершенный конец и одпочиненя взявши а в мЂсто того за великодный дар клейнот прозацный вщ. велеб(ности) з найнижчыми службами отдаючи, прошу Господа Бога, абы он для размноженя хвалы єго святои и на утЂху нас зычливых слуг вш. велебности при добром здоровю в долгій вЂк ховати рачил. Ун(ижоный) их сл(уга) Стефан Берында тип(ограф) 1623" 3.

Подібний же великодній дарунок — тільки цим разом колективний від цілої друкарні являє собою "Имнологія си єсть пЂснословіє Албо пЂснь през части писмом мовленаа 4 на день въскресеніа Господа нашего Іисуса Христа пану, пастыру, опекунови и добродЂєви своєму през дЂлатели в типографіи в даруночку низко принесенаа. В типографіи святыя великія чудотворныя Лавры Печерскія кієвскія року 1630".

1 Треба: тисящох.

2 Хрест у гербі Плетеницьких має з правого боку чотири перехрестя, з лівого тільки одне, як "Пилява" Потоцьких має Два перехрестя з лівого боку, а з правого три.

3 Матеріали, с. 79.

4 Прошу звернути увагу на характеристичну мішанину староболгарських кінцівок з староруськими (мовленаа — въскресеніа), Що взагалі помічається в печерських друках цього часу і являється, очевидно, свого роду книжним снобізмом.

Ясне велебному и свЂтлопреподобнЂйшему (!) господину є. мл. господину отцу и пастыру своєму кир Петрови МогилЂ, архимандриту святыя чудостворныя великіа Лавры Печерскіа кієвскіа, воєводичу земель Молдавских на славних ст(и)х(и)ров Пасхи пЂснь празнична цЂлованіа съгласно поют, иже в типографіи (на боці: "Се же и акростихіс", треба читати перші букви строф, і виходить "Петрови Могили архимандриту святыя великія Лавры Печерския києвския воєводичу земл(ь) молдавских)".

Въскресеніа день

Пан наш гды з мертвых встал нынЂ преславно,

Як пророкове о том рекли давно,

Явился женам, потым и Петрови,

Жебы он знати дал и всему дворови, —

Єдинадцатем учніом затървожоным,

Жидов пострахом розне роспужоным,

Подзначаючи, же мЂл старшим быти,

Котрого власность єст иных учити 1.