Історія української літератури. Том 6

Тебе, отче наш, Петре преподобный,

Иж Х(ристо)с камень — камень тя оздобный

Сему даровал мЂсцу пресвятому,

Матки своєи — ведлуг тЂла-дому 2

1 Бажання сказати Могилі щось приємне на тему його імені потягло панегіристів туди, куди не ходили київські богослови: вони признають тут першенство ап. Петра і т. д., тимчасом як ми бачили, богослови висували прерогативи "Єрусалимського єпископа" — ап. Якова або Первозваного Андрія, апостола Русі і єпископа царгородського.

2 Домові матері своєї — Печерській Лаврі, "ведлуг тіла" — матеріальному домові — в протиставленні небесному.

Ровне теж залецил о нем повЂдати

Тым, котрых рачил под твою власть дати.

Што в том єст, толко же собі любовным

Показал тебе, и Петрови ровным.

Оному зровнал для владзы порядку,

СобЂ улюбил — для твоєго статку:

Же и сам в цнотах къ Богу ся зближити

Прагнеш, и своих к тому ж спорядити.

Въскресеніа день теды преясный,

Святый, весолый, свЂтлый и красный,

О преподобне, отче наш и пане,

Свято обшедши в том аггелском станє

И преложенст†над нами, твоими

Послушниками, иле их єст, всЂми,