Історія української літератури. Том 1

Під порогом закопала

(Манж., 57).

Івасика Телесика:

Гуси-гуси, гусенята,

Візьміть мене на крилята,

Та полетіть до батенька,

А в батенька їсти й пити,

І хороше походити (Рудч., 42).

До «Рись-матери» співають:

Рисю, рисю, дитя плаче,

Дитя плаче, їсти хоче.

Відповідь:

Нехай плаче, як само хоче,

Пожарі горять, крильця смалять,

Очі слезми заливають...

(Чуб., 453).

Сі віршовані поезії самі по собі могли б уходити за пережитки магічної пісні-закляття. Але коли маємо поруч того більші й менші віршовані партії чисто описового характеру, вступи і закінчення 1, то се вказує на загальний ритмічний або мішаний, ритмічно-прозовий, стиль казкового оповідання, котрого воно набрало особливо в устах оповідачів і співаків-професіоналів.

1 От, напр., кілька таких закінчень:

Тоді він на ній одруживсь —

І стали вони жить,