Історія української літератури. Том 1

Вина повная

Завжди...

І часть Київа на мене йде,

Але київська громада,

То зла у неї рада... —

й інші, з котрими ми будемо мати ще діло дальше. Між казками звіринними і фантастичними заховалося кілька віршованих в цілості або в частих, а цілий ряд їх має віршовані розмови, більш або менш старого складу, як звісні пісні чарівної дудочки:

По малу-малу, паноньку, грай,

Не врази мого серденька вкрай:

Мене братічок та й убив,

Ніж у серденько та й устромив,

За того веприка, що в саду рив

(Рудч., 160).

Або голуба:

Ой буркуну, буркунець,

Був у батька одинець,

А мій батько убий-душа,

А мачуха із’їж-душа,

А сестриця-попрятниця,

Мої кісточки попрятала,

У рушничок завертіла,