Розділ «ПЕРЕДНЄ СЛОВО»

Україна не вперше у своїй історії увійшла в епоху кардинальних змін та затрималася в ній на невідому кількість років. Початок ХХІ століття приніс новий тягар кризових явищ у соціально-політичній сфері, економіці, освіті та науці. Розбалансовані державні механізми й правова система, деформовані виміри духовних та моральних цінностей. Українське суспільство в пошуках цивілізованої перспективи свого розвитку звертається до аналізу свого минулого, власної історії державно-правового розвитку. Без вивчення минулого, глибокого усвідомлення історичних подій та явищ неможливо творити нову демократичну правову державу.

Історія держави і права України посідає важливе місце серед комплексу наук, які вивчають історію українського суспільства, економіки, культури, політико-правової думки та ін. Частина загальної історії нашого народу - вона викликає жвавий інтерес і є предметом гострих дискусій.

В історії народу та держави, як і в юридичній практиці, принципове значення має біблійне питання - що є істина, та як її досягти. Говорячи юридичною мовою, в історії держави і права ми маємо справу з доказами - пам’ятками, джерелами права, документами, які є своєрідними свідками історичних подій. Отже історія держави і права України водночас є юридичною наукою. Об’єктом її вивчення є становлення та еволюція державно-правових явищ на території України.

Історії держави і права України - одній з основних фундаментальних юридичних навчальних дисциплін - належить важливе місце в системі юридичної освіти.

Тому роль якісної історико-правової літератури, покликаної допомогти студентам, особливо першокурсникам, навчитися самостійно працювати з книгою, творчо мислити, робити висновки, давати оцінку явищам і подіям, зростає. За останні два десятиріччя, відтоді як Україна стала незалежною суверенною державою, вийшло чимало наукових та навчальних праць, присвячених її багатовіковій, тернистій історії становлення та розвитку.

Студентам добре відомі історико-правові праці професора кафедри теорії та історії держави і права Київського університету НАН України В.М. Іванова, які вже неодноразово видавалися і були рекомендовані Міністерством освіти і науки України у якості навчальних посібників для вищих навчальних закладів. Пропонований підручник є результатом узагальнення та доопрацювання попередніх видань, він не лише доповнює науковий доробок відомих в цій галузі наук вчених, а й подає власне, авторське бачення державно-правових процесів в Україні з найдавніших часів до нашого сьогодення.

Висвітлено великий за обсягом і важливий за значенням фактичний та літературний матеріал, якому дається належне наукове тлумачення. Автор пропонує і обґрунтовує власну періодизацію курсу на основі ретельного аналізу попереднього досвіду періодизації історії держави і права України.

Розглянуто початок державно-правового розвитку на теренах України, що пов’язується з появою найдавніших рабовласницьких державницьких утворень у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї.

На належному науковому рівні висвітлюється період давньоруської державності й права основний зміст якого пов'язаний з формуванням, розвитком і занепадом Київської Русі. Автор переконливо розкриває систему давньоруського права та його визначної пам’ятки - Руської Правди.

Детально охарактеризовано закономірності литовсько-руської форми української державності і права. Належна увага приділена подальшому розвитку українського права, джерелами якого в цей період, а також литовського й білоруського права, були Литовські статути.

Досліджено процес виникнення, функціонування та ліквідації царизмом Української національної держави - Гетьманщини та її правової системи, спроби кодифікації українського права.

Розглянуто також особливості суспільно-політичного устрою і правового становища українських земель у періоди їх входження до складу Речі Посполитої, Російської й Австро-Угорської імперій і поширення на них дії польського, російського та австрійського права

Уважно розглядається недовгий, але насичений подіями період відтворення національної Української держави і права у 1917 - 1921 pp. Зосереджуючи увагу як на здобутках, так і на недоліках, автор намагається дати об'єктивний аналіз державо- і правотворчої діяльності Центральної Ради, гетьманату П. Скоропадського, Директорії УНР, Західноукраїнської Народної Республіки.

Значний за обсягом матеріал присвячений історико-правовому аналізу складного й суперечливого шляху Радянської України. Переконливо показано, як набуті унаслідок соціальної революції атрибути української державності поєднувалися з делегуванням переважної більшості владних повноважень Союзу PCP. В результаті однопартійна більшовицька державно-правова система, зруйнувавши залишки демократії, призвела до встановлення тоталітарного режиму. В умовах партійної монополії на владу, незважаючи на проголошену й закріплену конституціями суверенність, посилювались унітаристські тенденції у державному будівництві. Таким чином, у складі СРСР Україна залишалась економічно й політично залежною від союзного центру. Поданий у підручнику матеріал достатньо глибоко розкриває еволюційний шлях радянської правової системи від правого нігілізму і революційної правосвідомості до кодифікацій законодавства, створення Зводу законів СРСР і УРСР. Проте, як доводить автор, чіткі правові форми та відносно висока юридична техніка часто-густо співіснували з юридичною догмою та політичним цинізмом.

Здійснена успішна спроба систематизованого розгляду державно-правового розвитку України після 1991 р. Висвітлюються закономірності державного будівництва у пострадянський період, характеризується конституційний процес, результатом якого стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, досліджуються проблеми розбудови соціальної, правової держави в Україні, аналізується судова реформа, формування правової системи і розвиток галузевого законодавства.

Оскільки пропонована праця адресована, передусім, майбутнім юристам, особливу цінність становить її документальність. За задумом автора, основою історико-правової підготовки майбутнього юриста має стати вивчення пам'яток і джерел українського права, правової культури українського народу. Тому до кожної теми подаються першоджерела та завдання для самостійної роботи студентів, які передбачають поглиблене вивчення джерельної бази історії державно-правового розвитку України. Такий алгоритм будови навчального матеріалу має спонукати студентів до роздумів, більш глибокого опанування курсу.

Проте слід зазначити, що в підручнику висвітлюються лише основні історичні документи та джерела права. Зважаючи на обмежений обсяг видання, в ньому з величезного загалу документального матеріалу аналізуються найбільш фундаментальні документи й першоджерела. Деякі з них (Процес короткий наказний 1734 р., Інструкція судам 1730 р. та ін.) автор вперше вводить до навчально-методичного забезпечення курсу історії держави і права України.

При роботі з навчальним матеріалом студентам стане в нагоді термінологічний словник-глосарій, що міститься наприкінці підручника. Систематизації сприйняття навчального матеріалу сприятиме пропонована в підручнику коротка хронологія історії держави і права України. Подається список джерел, навчальної та наукової літератури, що має допомогти студентам зорієнтуватися в історіографії основних проблем української історико-правової науки і, звичайно, якомога повніше в усіх аспектах уявити собі основний зміст курсу історії держави і права України.

Навчальний матеріал викладено у доступному стилі, що сприятиме самостійній роботі студентів над складними і суперечливими проблемами історії державно-правового розвитку України.