Інтелектуальні активи підприємства збільшують його конкурентоспроможність і ринкову вартість. Підприємство повинне не тільки охороняти свої патенти, авторські права, але виявляти та охороняти знання своїх фахівців, знання про виробництво товарів/послуг, покупців, конкурентів тощо.
У процесі управління знаннями виділяють такі його функції: створення - функція, результатом якої є нові знання або модифікації наявних знань; виявлення - функція, що перетворює неявні знання в явні, тобто перетворює індивідуальні знання в загальнодоступні; організації - функція з класифікації та категоризації знань для навігації, запам'ятовування, пошуку і супроводу знань; доступу - функція з передачі і поширення знань між користувачами; використання - функція застосування знань для прийняття рішень.
Основними складовими управління знаннями є люди, які одержують, генерують і передають знання; процеси, що використовуються для поширення знань; інформаційні системи та технології, що забезпечують ефективну роботу людей і процесів.
Базові технології СУЗ: інструментальні засоби спільної роботи людей, такі як програмне забезпечення та системи управління документообігом (groupware, workflow); системи, що базуються на знаннях та прецедентах (Case-Based Reasoning); системи пошуку, аналізу та навігації знань; системи, що забезпечують взаємодію ВД та БЗ шляхом природно-мовного інтерфейсу.
До основних компонентів СУЗ відносять: архітектуру СУЗ; засоби спілкування користувачів з базами даних; систему пошуку документів; систему вироблення та прийняття рішень; систему здобуття знань з даних; експертні системи, що об'єднують усі перелічені вище компоненти в систему управління знаннями.
Для підприємств є важливим завдання синхронного управління знаннями про мікро- і макроекономічні показники. Знання, які мають бути подані в економічній системі, можуть відображати: структуру, форму, властивості, функції та можливі стани виробничої і розподільчої підсистем; відносини між суб'єктами економічної діяльності, можливі події, в яких вони можуть брати участь; економічні закони і норми; можливі ефекти дій і станів, причини та умови виникнення ризикових подій і станів; можливі наміри, цілі, плани, угоди тощо.
Значення інтелектуального рівня розвитку населення та глибина знань країни підкреслюється введенням ООН на початку 90-х років індексу розвитку людини, де поряд з тривалістю життя і ВНП на душу населення вводиться рівень освіти населення.
З цього погляду знання - це повний набір відомостей для безпосереднього розв'язання задачі фахівцями. Знання - це уміння організувати процес та спрямувати його на досягнення поставленої мети.
Властивості знань: інтерпретованість - можливість їх щодо інтерпретації, що реалізується тільки через роботу програм з цими даними; структурованість - декомпозиція складних об'єктів на простіші і встановлення зв'язків класифікації між об'єктами; зв'язність - властивість відтворювати закономірності фактів, явищ і причинно-наслідкові зв'язки між ними; ситуативна сумісність знань; активність - знання забезпечують цілеспрямоване використання інформації (неповнота знань зумовлює їх поповнення).
Інформація та знання - це один із найцінніших ресурсів суспільства. Роль інформаційних ресурсів як важливого ресурсу розвитку виробництва, підприємництва зростатиме, оскільки вони забезпечують зростання ефективності стратегічного, тактичного та оперативного управління на базі використання новітніх технологій.
Інформаційні ресурси. Інформаційні ресурси знижують потребу в землі, праці і капіталі, зменшують витрату сировини й енергії, застосовуються для розвитку нових видів виробництва.
До інформаційних ресурсів відносять окремі документи і масиви документів, документи в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, базах знань, інших інформаційних системах). Інформаційні ресурси є об'єктами відносин фізичних, юридичних осіб, держави.
Інформаційні ресурси на машинних носіях - це спеціалізовані інформаційні масиви у вигляді автоматизованих баз даних, а також інформаційні ресурси Web-сайтів у мережі Internet.
Інформаційні ресурси можуть бути державними і недержавними і як елемент майна можуть знаходитися у власності громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств. Можна розглядати інформаційні ресурси окремої особи, підрозділу, підприємства, країни, міжнародної корпорації тощо.
Інформаційні ресурси (IP)- це інформація, що має цінність у певній ПрО і може бути використана людиною в економічній діяльності для досягнення певної мети.
Доступність до інформаційного ресурсу - це ступінь доступності до даних і методів їх обробки. Сталість інформаційного ресурсу відображає його спроможність реагувати на зміни вихідних даних без порушення необхідної точності.
Адекватність інформаційного ресурсу - це ступінь відповідності реальній дійсності. Неадекватна інформація може утворитися при створенні нової інформації на основі неповних або недостовірних даних.
Правильність прийняття рішення споживачем інформації залежить від того, наскільки ця інформація адекватна реальйому стану об'єкта. На відміну від ресурсів, пов'язаних із матеріальними предметами, інформаційні ресурси є невичерпними і припускають різні методи відновлення.
В інформаційній економіці інформаційні ресурси є основним джерелом доданої вартості.
Є ряд особливостей, які відрізняють інформаційні ресурси від інших видів ресурсів, а саме: вони не мають фізичного зносу; за своєю сутністю - нематеріальні; їх використання дає змогу різко скоротити споживання решти видів ресурсів, що приводить до їх економії; процес їх створення і використання здійснюється за допомогою ІКТ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології на підприємствах» автора Плескач В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Семантична та прагматична міри інформації“ на сторінці 6. Приємного читання.
