Розділ «СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Світове господарство та етапи його формування

Сукупність взаємозв'язаних національних господарств країн світу називають світовою системою господарства. У своєму розвитку вона пройшла декілька етапів.

Основи формування світового господарства почали закладатися ще в давні часи, коли відбулися перший, а пізніше другий та третій суспільні поділи праці. Перший привів до утворення місцевого ринку, наслідком другого був вихід обміну на регіональний рівень. Третій суспільний поділ праці, основне значення в якому мало відокремлення торгівлі на основі грошового обігу, зумовив прискорений розвиток простого товарного виробництва й переростання регіональних ринхів у регіонально-світові.

Важливу роль у становленні світового ринку відіграв період Великих географічних відкриттів та формування колоніальних імперій (XV—XVII ст.). Проте вирішальне значення для оформлення світової системи господарства мало зародження й становлення промислового виробництва. Формування світового цілісного господарства завершилося наприкінці XIX — початку XX ст. у результаті розвитку машинного виробництва, транспорту і світової торгівлі.

З кінця XIX ст. до 1920-х рр. світове господарство складалося з двох підсистем: ринкового господарства індустріально розвинутих країн і малорозвинутого ринкового та доринкового господарства колоній і залежних країн. Нерівноправні відносини, низька собівартість продукції в розвинутих державах поступово призвели до перетворення відсталих країн на постачальників сировини та дешевої робочої сили.

Характерною особливістю розвитку світового господарства з 1920-х до кінця 1980-х рр. було протистояння двох систем — переважно ринкової (понад 160 країн на кінець 1980-х, із яких понад ЗО — індустріально розвинутих) та командно-адміністративної (понад 20 соціалістичних країн та країн, що розвиваються, соціалістичної орієнтації). Відносини між останніми лише формально вважалися товарно-грошовими, а їхні зв'язки з іншими країнами світу були дуже обмеженими.

Основними соціально-економічними підсистемами сучасного світового господарства е національні господарства:

— країн розвинутої ринкової економіки;

— країн ринкової економіки, що розвиваються;

— держав перехідної від командно-адміністративної (централізовано-керованої) до ринкової економіки.

Світове господарство в період науково-технічної революції (НТР)

Вплив НТР на галузеву структуру господарства

Загальною закономірністю змін у галузевій структурі світового господарства є послідовний перехід від високої частки сільського господарства, видобувної промисловості до обробних галузей, що створюють продукцію на основі високих технологій.

Найважливішою тенденцією зміни структури ВВП промислово розвинутих країн світу у другій половині XX ст. стало перетворення сфери послуг (третинного сектора) на переважаючу частину їх економіки.

Нові індустріальні і постсоціалістичні країни мають приблизно однаковий рівень економічного розвитку як за показниками ВВП на одну особу, так і за галузевою структурою економіки. У цих двох групах країн зберігається відносно висока частка сільського господарства (6—10% ВВП), що поступово наближається до рівня розвинутих країн (2—4 %). Питома вага промисловості у ВВП обох груп країн (25—40 %) перебуває на рівні пост-індустріальних країн і навіть перевищує його. Це пов'язано з порівняно невисоким рівнем розвитку сфери послуг (45-55 % ВВП).

У галузевій структурі ВВП країн, що розвиваються, залишається високою частка сільського господарства (20—35 %). Частка промисловості у ВВП цих країв найчастіше невелика (10—25 %). Помітно вища вона у країнах-експортерах мінеральної сировини і палива, тоді як частка обробної промисловості у них коливається в межах 5-15 %.

Отже, в епоху НТР у сфері матеріального виробництва (первинному і вторинному секторах економіки) продовжується зміна пропорцій між промисловістю і сільським господарством на користь промисловості, якій належить провідне місце.

В обробній промисловості розвинутих країн відбувається також процес переміщення центру ваги від матеріалоємних галузей (металургія, хімічна промисловість) до наукоємних (електроніка, робототехніка, органічний синтез). Нішу, що виникає у виробництві, займають нові індустріальні держави, що переводять традиційні трудоємні галузі до країн, що розвиваються, середнього і нижчого рівня.

У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд осіб (близько 40 % економічно активного населення світу).