Частина II. Теми для додаткового опрацювання

Місцеві фінанси

Головним положенням децентралізаційної теорії було обгрунтування поділу адміністративних справ на такі, які є наслідком самоврядування, і на справи державні, делеговані общинам. Ця теорія поширилася в Європі й безпосередньо впливала на формування науки про вільність общин у Німеччині, теоретичні витоки якої слід шукати в теорії "природного права". .

Природне право - це поняття, дуже поширене у сфері політики та права. Воно означає сукупність принципів, правил, норм, цінностей, які диктуються природою людини і тим самим с незалежними від конкретних соціальних умов і держави. Природне право використовувалося як оціночна категорія щодо наявних порядків у суспільстві: чи відповідають вони природному праву та природній справедливості.

Ідея природного права зародилась у давні часи, розвивалася в античному світі, зокрема у Греції, у середні вівси, набула теологічної форми як складова релігійних учень. Найвищого розвитку ця теорія досягла у ХУП-ХУШ ст., коли використовувалась як ідеологічна зброя в боротьбі прогресивних сил суспільства з феодалізмом. Ідеї природного права були покладені в основу таких важливих документів, як .американська Декларація незалежності (1776 р.) і французька Декларація прав людини і громадянина (1789 р.).

Вихідні постулати теорії вольності общин, пройняті ідеєю природного права, полягали в тому, що:

o община старша від держави, тобто історично виникла

першою;

• o общини не створені державою, а визнані нею;

• o община є інституцією, рівною державі;

• o держава існує для общин, а не общини для держави.

Теорія вольності общин створила належне підґрунтя для виникнення громадської теорії місцевого самоврядування, згідно з якою місцеві самоврядні органи мають самостійне право на існування, займаються справами, які їм притаманні та невід'ємні. Це право тлумачилося як наслідок із вихідного положення теорії про те, що общини не створені державою, а лише визнані нею і тому володіють колом справ, які їм належали до появи держави; такі справи держава не делегувала общинам, а визнавала їх .

Прихильники теорії вольності общини вважали, що природними правами володіють насамперед сільські та міські общини як такі, що історично виникли раніше, ніж сформувалася держава, і поза державним впливом. Проте відстоювалася також і незалежність таких територіальних місцевих формувань, як округи, провінції тощо, а вони були створені державою, отже, ніяких природних прав у них не було. Це стало вагомим аргументом для критиків даної теорії.

Отже, теорія вольності общин зазнала поразки. На зміну їй приходили нові вчення, більшість яких захищали інститут місцевого самоврядування. З'являється громадсько-господарська теорія, згідно з якою місцеве самоврядування розглядалося як частина держави, йому були притаманні свої функції, перелік яких теорія намагалася встановити. Закономірно поставало запитання: які справи державні, а які стосуються компетенції общин? За основу розмежування був взятий принцип доцільності. Він грунтувався на тому, що деякі завдання община може виконати краще тому, що вона зацікавлена в них більше, ніж держава. Цим і виправдується передача общинам даних завдань. Проте неможливість чітко визначити перелік таких справ і завдань, відносний характер цього поділу в кожній країні стали свідченням неспроможності вчення в цілому.

У XIX ст. був зроблений великий крок уперед на шляху до формування правової держави цивілізованого світу, що супроводжувалося зміцненням централізованої влади буржуазних держав, значним розширенням кола діяльності держави в інтересах захисту свобод громадян і громадськості. Одночасно виникла нагальна необхідність передачі (децентралізації) частини державних функцій місцевим формуванням (общинам, союзам толю). Відповідно спостерігалася активізація діяльності місцевих формувань.

Ідеї державницької теорії місцевого самоврядування мали багато в чому протилежний характер порівнянно із громадсько-господарською теорією. Згідно з цією теорією, яка, до речі, має дуже багато прихильників як серед вітчизняних, так і серед зарубіжних вчених, частина державної влади підлягає децентралізації до рівня територіальних громад та органів, які вони самостійно обирають і створюють. Органи місцевого самоврядування в контексті державницької теорії уявляються як органи державного управління, складової частини держави, які жодних самостійних справ не можуть мати. Незважаючи на таку залежність від держави, органи місцевого самоврядування можуть мати певну правову, організаційну та фінансову самостійність. Проте загалом їхня діяльність підпорядкована загальнодержавним інтересам, усьому народові.

Загострення суперечностей буржуазного суспільства, поширення соціалістичних ідей спричинили появу нової теорії, яка відвертала увагу громадськості від глобальних проблем розвитку країн і зосереджувала ЇЇ на місцевому рівні, вважаючи, що саме там можна досягти соціального миру й гармонії завдяки поступовим змінам (націоналізація земель, розширення комунальної власності, соціалізація виробництва).

Положення теорії муніципального (общинного) соціалізму були сформульовані в останній чверті ХГХ ст. представниками Фабіанського товариства - англійської реформістської організації, заснованої у 1884 р. Назва товариства походила від імені римського полководця Ш ст. до н.е. Фабія Максима, який у народі був прозваний Повільним за свою вичікувальну тактику, ухиляння від рішучих дій під час війни. Члени товариства (Бернард Шоу, Герберт Уелс та ін.) заперечували класову боротьбу пролетаріату і вважали можливим побудову прогресивнішого суспільства за допомогою дрібних реформ, поступових перетворень суспільства, тобто за допомогою "муніципального соціалізму". У Росії прихильниками цієї теорії були П. Маслов, Н. Костров, Г. Пяеханов, Ю. Ларін та інші.

Вчені багатьох поколінь з часів виникнення перших союзів знову й знову порушували питання щодо розмежування завдань держави та місцевих властей. Пропонувався поділ усіх потреб місцевих союзів на обов'язкові й необов'язкові (факультативні); завдань - на спільні й особливі.

Обов'язковими вважалися потреби, які мали значення для суспільства в цілому і були закріплені за державою. Необов'язковими - потреби громад, які мали локальне значення. Уперше такий поділ був запроваджений у бельгійському законодавстві в І 831 р. і пізніше поширився в інших країнах. Держава змушувала до обов'язкових витрат і потреб відносити ті, які з точки зору громади не є конче потрібними, але з точки зору держави - доцільними та необхідними (утримання урядових установ, поліції, окремі військові видатки). До необов'язкових завдань належали досить важливі, які стосувалися широких верств населення (утримання освітніх, лікувальних і соціальних закладів, благоустрій міст тощо). А свобода, яка надавалася для їх здійснення, пояснювалася впевненістю, що місцеві громади самі зацікавлені в успішному виконанні цих завдань і зроблять це без втручання держави,

Наприкінці ХГХ ст. у Росії видатки земств поділялися саме на основі принципу обов'язковості. До обов'язкових земських повинностей належали:

• 1) дорожня;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місцеві фінанси» автора Петленко Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина II. Теми для додаткового опрацювання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Частина І. Основний зміст курсу

  • Місцеві фінанси як система

  • Функції місцевих фінансів

  • Основи фінансової автономії місцевих органів влади

  • Взаємозв'язок місцевих і державних фінансів

  • Система місцевих фінансових інститутів інститут самостійних місцевих бюджетів

  • Доходи місцевих бюджетів: власні, закріплені, регульовані

  • Зарубіжний досвід забезпечення самостійності місцевих бюджетів

  • Формування позабюджетних, валютних та інших цільових фондів місцевих органів влади

  • Резервні фонди

  • Місцеві податки і збори

  • Місцеві податки і збори в Україні

  • Збір за видачу ордера на квартиру

  • Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей

  • Інститут комунальної власності у системі місцевих фінансів

  • Поняття, форми та правове регулювання комунального кредиту

  • Фінанси комунальних підприємств. Комунальні платежі

  • Внутрішні міжурядові фінансові відносини

  • Інструменти міжбюджетних відносин

  • Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах

  • Державна регіональна фінансова політика та фінансове вирівнювання

  • Поняття вертикальних і горизонтальних дисбалансів та фінансового вирівнювання

  • Правові засади й організація бюджетного вирівнювання в Україні

  • Управління місцевими фінансами

  • Поняття та системи касового виконання місцевих бюджетів

  • Частина II. Теми для додаткового опрацювання
  • Історичні корені інституту місцевого самоврядування

  • Місцеве самоврядування в незалежній Україні

  • Економічна природа і виникнення місцевих податків і зборів

  • Особливості природи існування податків

  • Засади побудови системи оподаткування в Україні

  • Методи розмежування доходних джерел центрального та місцевих бюджетів

  • Історія виникнення місцевих податків і зборів

  • Сучасне місцеве оподаткування у країнах з ринковою економікою

  • Інститут місцевих фінансів у Радянській Росії

  • Принципи нового підходу до місцевого оподаткування

  • Місцеві бюджети в умовах ринкової трансформації

  • Фінансова основа місцевого самоврядування