Рефінансування пом'якшує політику обов'язкових резервів та поліпшує ліквідність банків. Воно здійснюється, як правило, у двох формах:
1) компенсаційного рефінансування;
2) кредитного рефінансування.
Компенсаційне рефінансування може здійснюватись за такими напрямками: переоблік векселів; безпроцентний флотинг (сальдо неоплачених операцій) за безготівковими розрахунками з Центробанком; урахування готівки за виконання обов'язкового резерву. Центробанк може також видати комерційним банкам такі кредити: звичайний: редисконтний (в обмін на цінні папери); ломбардний (під заставу цінних паперів).
Кредитне рефінансування має два різновиди: для фінансування централізованих інвестицій (цільовий кредит) - під розпочаті проекти; і конвертований кредит рефінансування - для реструктуризації комерційного банку.
Безпосереднє втручання держави у курсоутворення - жорсткі міри, які використовуються у традиційних формах девальвації та ревальвації. Перша: це зниження валютного курсу; друга - підвищення курсу. Девальвація мас метою стимулювання експорту та отримання імпорту, створення умов валютного демпінгу. В умовах плаваючих валютних курсів і девальвація і ревальвація відбуваються стихійно, протягом тривалого періоду і майже не виступають інструментами стабілізації валюти. Вони стільки засобами приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим. Тому разом з жорсткими мірами центральні банки застосовують і вибіркові міри обмежень для різних банків. Це, зокрема:
- визначення верхньої межі процентної ставки;
- укладання угод з банками на окремі види кредиту;
- встановлення "кредитних стель" річного приросту позик;
- пряме обмеження окремих видів банківських операцій:
- визначення граничної маржі по окремих видах операцій;
- лімітування обліку та переобліку векселів.
Валютний курс в Україні згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 17.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" регулюється НБУ та Кабінетом Міністрів України. В ході розвитку економіки та інтернаціоналізації господарських зв'язків в Україні використовувались різні режими валютних курсів - від плаваючого (ринкового) до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого. Не завжди для введення плаваючого курсу були створені відповідні умови, такі як конкурентоспроможність економіки, розвинутість банківської інфраструктури, гнучкість цін та інші. Інколи (як це було у 1992 році) плаваючий режим курсу українського карбованця був введений на непідготовлений грунт. Наслідком стала нерівновага на валютному ринку з дефіцитом пропозиції. Значно зросла доларизація економіки та бартеризація зовнішньої торгівлі. У 1993 році був введений фіксований курс карбованця з такими наслідками як збільшення бартеру, зменшення надходжень іноземної валюти, зростання зовнішнього боргу та відтік за кордон капіталів. З 1994 року ринковим методам стабілізації валютного курсу на основі попиту та пропозиції стало надаватись більшої уваги. У 1996 та 1997 роках підтримувався плаваючий ринковий курс гривні (після грошової реформи 1996 року) у межах валютного коридору. У 1999 році НБУ відмовився від валютного коридору і перейшов до гнучкого валютного курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень. Лібералізація валютного ринку встановлювала відновлені операції на міжбанківському ринку та ліквідацію обмежень на граничні відхилення від офіційного курсу, а також нові правила встановлення останнього.
На сучасному етапі розбудови економіки України курсовий режим, як такий, не є визначальним чинником динаміки курсу. Головне - ефективність та адекватність валютної політики. Валютний курс має кореспондувати з його реальним значенням.
Невідповідність тільки посилює диспропорції в економіці та позбавляє монетарну політику адекватного показника стану грошово-кредитної сфери.
Головне полягає у адекватності валютної і економічної політики. Зараз (на 13.ХІ1.2012) МВФ вимагає (і Україна погодилась) перейти до гнучкого курсоутворення. Хоч є і деяке зауваження: "при узгодженні переходу з розвитком фінансової системи та удосконаленні механізму відсоткових ставок". Виконанню цього сприяє зниження дисбалансу між валютними кредитами та депозитами, а також зменшення банківської зовнішньої заборгованості.
Валютні операції реалізують функції валютного ринку. Валютні операції у звичайному розумінні - це платежі, що пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку. У зазначеному вище Декреті KM України 1993 року, до таких операцій належать:
У операції, що пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України;
- використання валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності:
- вивезення, переказ і пересилання на територію України та за її межі валютній цінностей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші і кредит» автора Бандурка О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Валютний курс і валютні операції“ на сторінці 4. Приємного читання.
