Розділ 6. Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством

Реформування фінансового контролю в Україні

Згідно з визначенням, яким оперує Асоціація сертифікованих спеціалістів із розслідування шахрайства (ACFE), "шахрайство" – це, в першу чергу, використання службового становища для особистого збагачення шляхом неналежного використання або крадіжки власності чи ресурсів організації [231].

Згідно з положеннями Міжнародного стандарту аудиту (MCA) 240 "Відповідальність аудитора стосовно шахрайства в ході аудиту фінансової звітності”, термін "шахрайство" сформульований як навмисна дія одного або декількох осіб серед керівництва суб'єкта діяльності, осіб, наділених керівними повноваженнями, співробітників або третіх сторін з використанням шахрайства для отримання несправедливої або незаконної переваги.

Безперечно, слід погодитися з О. Ісаєвою та І. Лебедєвим, які у своїх аналітичних дослідженнях акцентують увагу на необхідності більш розширеного, порівняно з попередніми, підходу до тлумачення поняття "шахрайства". Вони стверджують, що основним і єдиним критерієм визнання неправомірної дії шахрайством є обман як спосіб досягнення протиправних цілей. При цьому, на думку цих авторів, усі інші характеристики до відома не беруться [211]. Саме такий підхід підтверджується значними дослідженнями в галузі шахрайства відомих американських фахівців С. Альбрехта, Дж. Венца і Т. Уільямса: "Існує два способи незаконно що-небудь відібрати в інших: приставити до їх скроні пістолет і змусити віддати "це" або виманити "це” обманом. Перший спосіб у всіх його численних різновидах ми називаємо розбоєм, або грабунком, а другий – шахрайством". Іншою, не менш важливою тезою їх висновків щодо розуміння сутності шахрайства є виділення обману і довіри як основних елементів шахрайства, бо "без довіри шахрайство неможливо" [5]. Слід зазначити, що такий підхід акцентує увагу на психологічній складовій шахрайства, яка, згідно з дослідженнями, є одним з основних провокуючих до дії факторів здійснення шахрайства.

Отже, шахрайство – це навмисно неправильне відображення та подання даних обліку та звітності службовими особами та керівництвом підприємства. Так, шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами та фальсифікації первинних документів, регістрів обліку та звітності, навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропущена або приховуванні результатних записів або документів, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенні записів в облікових регістрах.

Водночас, термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб з управлінського та вищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, під час яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги. Неправдива фінансова звітність базується на навмисних викривленнях, включаючи пропуск сум або невідповідне розкриття господарських операцій у фінансових звітах, з метою введення в оману користувачів [132].

На думку авторів, цікавим для вивчення та розуміння є поняття "корпоративне шахрайство", оскільки воно має значну кількість видів, шляхів здійснення та є досить складним для виявлення через механізми його втілення.

У загальному вигляді корпоративне шахрайство є одним з видів економічних злочинів й охоплює всі різноманітні засоби, створені за допомогою людської винахідливості з метою отримання несправедливої переваги однієї людини над іншою.

Традиційне тлумачення терміну "корпоративне шахрайство", використовуване в економічній науковій літературі, передбачає розгляд таких його складових частин, як викривлення фінансової звітності, привласнення активів підприємства та корупція, що не повною мірою відповідає тлумаченню шахрайства в нормах Кримінального кодексу України [213]. Виходячи з вітчизняної практики протидії шахрайству, певні автори констатують значне превалювання виявлених випадків розкрадання активів над виявленими випадками викривлення фінансової звітності та корупції.

Більш уточнене, на думку авторів, тлумачення поняття "шахрайство", визначення його впливу на економічні результати діяльності та суб'єктів його здійснення надає Давіа Говард Р., визначаючи корпоративне шахрайство як "будь-які умисні дії персоналу, менеджменту, третіх осіб, пов'язані з обманом або зловживанням довіри, які заподіюють шкоду компанії та спрямовані на збагачення зазначених осіб" [52].

На думку Харламової О. В., корпоративне шахрайство – це перш за все порушення закону, обман з метою отримання нечесним шляхом прибутку й іншої вигоди. Наслідки ж таких дій мають досить широкий спектр і різноманітний масштаб. Корпоративне шахрайство може стосуватися абсолютно всіх сфер економічної діяльності та має широкий спектр схем і засобів його вчинення [211]. Слід погодитися з думкою Харламової О. В., оскільки дане визначення досить повно характеризує основні аспекти даного поняття, особливо з позиції протиріччя закону, психологічного аспекту та за метою здійснення.

Проте, на думку авторів, на сьогодні невирішеним залишається питання ефективної протидії проявам корпоративного шахрайства на підприємствах, одним з шляхів вирішення якого є побудова ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві з застосуванням найсучасніших методів впливу на фактори, що можуть сприяти здійсненню корпоративного шахрайства.

Важливе місце в боротьбі з корпоративним шахрайством надають внутрішньому контролю як формі незалежного професійного контролю, який доповнює традиційні механізми протидії незаконній діяльності – майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність [132].

Внутрішній контроль – це здійснюваний підприємством процес перевірки виконання всіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії та запобігання кризовим ситуаціям, які можуть призвести до банкрутства. Його проводять підрозділи внутрішнього контролю та фінансової служби підприємства [73]. Отже, для ефективного запобігання появам корпоративного шахрайства слід чітко розуміти його сутність та діяти відповідно до ключових ознак та елементів цього виду злочину.

По-перше, внутрішній контролер повинен усвідомлювати, що шахрайство має умисний характер дій та є злочином, а отже слід правильно оцінювати дії особи, схильної до зловживання. По-друге, внутрішній контролер повинен здійснювати попередній та поточний контроль попри те, що шахрайство вважається злочином після підтвердженого факту заволодіння чужим майном. Метою контролера є саме запобігання такої дії для попередження можливих втрат. Особливу увагу слід звернути на той факт, що розкриття злочинного задуму – досить складне завдання, особливо з метою його попередження, адже більшість операцій з ознаками шахрайства практично нічим не відрізняються від типових операцій. Тому необхідно досить ретельно перевіряти, чи не є такі документи, як накладні, договори, квитанції тощо підробними. На підставі цих підозр слід спілкуватися з підозрюваним і свідками.

Не менш важливим в аспекті превентивної протидії корпоративному шахрайству є чітка оцінка мотивації співробітників до здійснення шахрайства. Серед багатьох факторів внутрішньому контролерові слід аналізувати тиск зовнішніх обставин на співробітника, таких, як: фінансові труднощі, деякі шкідливі звички, певні сімейні обставини та ін. Крім того, слід розуміти, що на різних підприємствах існує різна ситуація щодо запобігання здійсненню, виправдовуванню та приховуванню фактів шахрайства. Дослідження свідчать, що внутрішній контролер повинен звертати особливу увагу на організаційну структуру підприємства, оскільки саме в ній може бути прихована загроза та можливості здійснення корпоративного шахрайства. У зв'язку з цим можна відмітити ускладнену або нелогічну структуру управління підприємством; відсутність ефективно працюючого контрольного підрозділу; діяльність у галузі з високим ризиком та високоризикованими операціями; невиправдана зміна вищого керівництва підприємства, крупні угоди з пов'язаними особами.

Типові види корпоративного шахрайства на підприємстві узагальнені в табл. 6.1. У своїй діяльності внутрішній контролер для запобігання корпоративному шахрайству з боку найманих працівників повинен звертати увагу на відображення нестандартних даних в обліку, наполегливе небажання йти у відпустку, перешкоджання допуску до документів. Крім того, насторожливим фактом є незвична поведінка працівника, підписання ним порожніх бланків або неодноразові, нібито випадкові помилки у звітності. З іншого боку, пильної уваги заслуговують заплутаність у документах; надання копій, а не оригіналів документів; плинність кадрів на посадах, пов'язаних з шахрайськими ризиками; проводки заднім числом тощо.

Таблиця 6.1

Тилові види корпоративного шахрайства на підприємстві

З боку найманих працівниківЗ боку менеджерів
12
підробка або фальсифікація документів; передавання клієнтів іншим компаніям; проведення угод з підконтрольними компаніями; змова з клієнтами або з постачальниками; виставлення рахунків за невиконані роботи або непоставлені товари;наявність великих особистих боргів або фінансових запитів; пристрасть до азартних ігор і ризикованих операцій; · наявність неясності в біографії чи кримінального минулого;
використання "відкатів"; · використання підставних постачальників або посередників; · штучне завищення цін; · використання співробітників, обладнання, матеріалів або ресурсів компанії в особистих цілях; · незаконне списання майна; застосування технологій комп'ютерних злочинів; · порушення з виплатою заробітної плати; використання готівки не за призначеннямнечесна або неетична поведінка на роботі наявність зв'язків з контрагентами; фінансове благополуччя тісно пов'язане з успішною діяльністю даної компанії; не уявлення собі життя поза даної ком панії
З боку керівників
аномалії в діяльності або організаційній структурі компанії; незрозумілі зміни в балансовій звітності; робота на межі кризи; плинність управлінських кадрів; · незвичні або значні вигідні угоди наприкінці звітного періоду; особливі відносини зі сторонніми партнерами; недостатність основного капіталу; · висока заборгованість, велика питома вага накладних витрат; збільшення доходів за зменшенням обороту у касі; збільшення запасів за зменшенням кредиторської заборгованості; збільшення запасів за зменшенням витрат на обслуговування складів; незрозумілі зміни в балансовій звітності; участь компанії у великих судових справах; · труднощі у стягненні дебіторської заборгованості й інші проблеми, пов'язані з рухом фінансових коштів; · прискорене швидке зростання витрат порівняно з доходами; залежність від виробництва лише одного – двох виробів (послуг)

Велике значення для запобігання корпоративного шахрайства належить побудові ефективної системи внутрішнього контролю, оскільки в разі її слабкості можливі значні негативні наслідки, а саме – відсутність поділу обов'язків, фізичної охорони, незалежних перевірок, відповідних повноважень, відповідних документів і записів; нехтування існуючими правилами.

Аналітичні симптоми шахрайства – це такі процедури або взаємозв'язки, які занадто незвичні або неправдоподібні, щоб їм можна було б довіряти. До них відносяться дії або події, що відбувалися в дивних місцях або в незвичайний час; операції, що здійснюються або включають у себе осіб, які зазвичай не повинні брати участь у даних відносинах, а також здійснюються шляхом дивних процедур або способів. До них також належать занадто великі (занадто дрібні) угоди або перераховані суми; операції, що здійснюються дуже часто або дуже рідко на занадто великі або дуже незначні суми, що приносять занадто великий прибуток або не дають практично нічого. Аналітичною ознакою неналежного ведення бізнесу є все, що виходить за рамки звичайного [201]. Використання таких аналітичних симптомів допомагає значною мірою запобігти різноманітним проявам шахрайства.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Державний фінансовий контроль як форма практичної реалізації контрольної функції фінансів

  • Розділ 2. Оцінка факторів впливу на державний фінансовий контроль суб'єктів господарювання

  • Розділ 3. Фінансово-господарський контроль: роль і значення у забезпеченні фінансової безпеки держави

  • Розділ 4. Державний фінансовий аудит в Україні: теоретико-методичні засади оцінки якості

  • Розділ 5. Теоретичні підходи до визначення сутності та змісту внутрішнього контролю як складової державного внутрішнього фінансового контролю

  • Розділ 6. Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством
  • Розділ 7. Державний внутрішній контроль бюджетних установ в умовах реформування фінансового контролю в Україні

  • Розділ 8. Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні

  • Розділ 9. Оцінка стану внутрішнього аудиту бюджетних установ

  • Розділ 10. Аудиторські докази в робочих документах аудитора: досвід відображення та напрями удосконалення