Таблиця 5.2
Підходи до виокремлення складових внутрішнього контролю
| Джерело | Контроль повноважень | Контроль документального оформлення | Контроль збереження | Середовище контролю | Оцінка ризиків | Контролююча діяльність | Інформація й інформаційний обмін | Моніторинг | Аналіз | Контрольні процедури | Вивчення середовища |
| Ярова Ю. Ю. [230] | + | + | + | ||||||||
| Чугунов Ю. В. [185] | + | + | + | + | + | + | |||||
| Нєскородєв Ю. В. [121] | + | + | |||||||||
| Ковальчук С. Т. [86] | + | + | |||||||||
| Довбня В. Д. [62] | + | + | + | ||||||||
| Виговська Η. Г. [41; 42] | + | + | + | + | + | ||||||
| Бутинець Т. А. [33] | + | + | + | + | + |
Отже, як видно з табл. 5.2, багато з узагальнених підходів протирічать один одному, що зумовлює потребу в межах даного дослідження детально проаналізувати кожен з них.
Так, контроль повноважень забезпечує виконання лише тих операцій, які дійсно сприяють розвитку організації. Такий контроль повинен запобігати зловживанням і попереджувати проведення операцій, в яких відсутня доцільність. Під час цього виду контролю відслідковуються зміни та виправлення в облікових записах на предмет обов'язкової наявності необхідних дозволів. Проте виокремлення контролю повноважень в окрему складову не є доцільним через те, що контроль повноважень можна більш ґрунтовно подати у вигляді окремого завдання внутрішнього контролю.
Те ж стосується й контролю документального оформлення, який забезпечує відображення всіх дозволених операцій в облікових регістрах. Ще один вид контролю – контроль збереження, сприяє тому, щоб прийняте до обліку майно не могло бути неправильно використане. Ці види можна віднести до завдань внутрішнього контролю та до такого роду завдань, що виконуються не на всіх підприємствах.
Також вузьким є підхід, згідно з яким до складових внутрішнього контролю віднесено аналіз, який більш доречно віднести до методу внутрішнього контролю. Аналогічне зауваження стосується й окреслення в якості складової внутрішнього контролю вивчення середовища.
Окремого розгляду вимагає й така складова як контрольні процедури. Так, на думку Виговської Η. П, такий елемент внутрішнього контролю, як контрольні процедури, впроваджений зарубіжними науковцями, є тотожний елементу контрольні дії.
Разом з тим під час детального дослідження складу елементу виникають серйозні сумніви щодо правильності визнання їх тотожності. Так, автори окремих робіт до процедур контролю відносять розподіл обов'язків, порядок санкціонування, дослідження динаміки господарських показників. Проте ці процедури не мають спільного з тлумаченням сутності контрольних дій, викладеним у монографії професора Шевчука В. А. [195]. Слід також зазначити, що контрольні процедури, визначені у монографії Дорош Η. І. [64], обмежені об'єктом контролю – системою бухгалтерського обліку. Це суттєво звужує визначення ролі та значення системи внутрішнього контролю для системи управління суб'єкта, адже переважну більшість процедур внутрішнього контролю, згідно з судженням, викладеним у роботі, ініціюють або здійснюють співробітники бухгалтерії підприємства.
Стосовно включення до складу системи внутрішнього контролю оцінювання ризиків немає жодних заперечень. Разом з тим виникає запитання: який суб'єкт виконуватиме ідентифікацію, оцінку і контроль внутрішніх і зовнішніх чинників несприятливого впливу на досягнення підприємством поставлених цілей, забезпечуватиме оцінку діяльності співробітників з реалізації концепції ризик-орієнтованого підходу. На думку авторів, оцінювання ризиків може бути елементом системи внутрішнього контролю, якщо його буде здійснювати елемент системи внутрішнього контролю – суб'єкт-виконавець контрольного процесу, тобто "незалежні у функціональному відношенні, адекватно підготовлені та компетентні співробітники" – співробітники відділу внутрішнього контролю.
Ще більш важливим для визначення складу внутрішнього контролю є розгляд такого елементу, як "контрольне середовище". Розкриття сутності даного елементу є найбільш суперечливим. Зокрема, Виговська Η. Г. [41; 42] зазначає, що контрольне середовище створює атмосферу, в якій люди здійснюють свою діяльність і виконують свої обов'язки, та виступає основою всіх інших елементів.
Цікавим є й те, що у низці робіт склад контрольного середовища визначається однаково, а от визначення його сутності є різними, адже під контрольним середовищем розуміють:
практичні дії керівництва (осіб найвищого управлінського та керівного рівня), що формують передумови (основу) функціонування системи внутрішнього контролю;
інформаційний потік, який також є об'єктом контролю.
Слід також зазначити, що в ухваленій Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю визначення такого елементу, як середовище контролю, відсутнє.
На думку авторів, без адекватного середовища контролю інші елементи, визначені концепцією COSO, не зможуть дати ефективних результатів внутрішнього контролю, незважаючи на їх якості. Проте важко погодитися з окремими елементами контрольного середовища, що зазначені в праці, до складу яких включені: чесність та етичні принципи; зобов'язання щодо компетентності; філософія та стиль управління; організаційна структура; визначення повноважень і відповідальності; кадрова політика та практика. Аналогічні елементи контрольного середовища, за окремими винятками, зазначені й у інших роботах. Проте такий підхід є вкрай дискусійним.
Якщо ці елементи є складовими контрольного середовища, а останнє є елементом системи внутрішнього контролю, то ці елементи – філософія та стиль управління, організаційна структура, кадрова політика та практика – за законами логіки є елементами внутрішнього контролю, які в теорії та практиці управління не знаходять належного підтвердження.
Наступним елементом, який, на думку авторів низки робіт, є елементом внутрішнього контролю, є моніторинг.
Так, відповідно до Концепції, внутрішній контроль має будуватися таким чином, щоб забезпечити проведення постійного моніторингу в ході провадження діяльності з якісного оцінювання її результатів і забезпечення оперативного застосування заходів за результатами внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту. Однак, за даним визначенням, моніторинг є інструментом визначення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, сутність якого полягає у проведенні спостереження за функціонуванням як окремих елементів, так і системи в цілому.
Такий підхід до усвідомлення сутності моніторингу свідчить про те, що останній не є елементом внутрішнього контролю. Якщо ж моніторинг розглядати як елемент системи, тоді він не у змозі об'єктивно спостерігати за функціонуванням усієї системи.
Підтвердження даної позиції можна знайти в роботі професора Дорош Η. І. [64], де зазначається, що "моніторинг заходів контролю – процес, спрямований на оцінювання результатів здійснення внутрішнього контролю за певний проміжок часу. Він передбачає оцінку структури та своєчасну реалізацію процедур контролю, а також внесення потрібних змін відповідно до змінюваних умов. Управлінський персонал забезпечує моніторинг заходів контролю шляхом постійної діяльності, окремих оцінок або поєднання обох способів" [64].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Теоретичні підходи до визначення сутності та змісту внутрішнього контролю як складової державного внутрішнього фінансового контролю“ на сторінці 2. Приємного читання.
