Розділ 9. ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ (РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ)

— виступати як засіб кредитування;

— прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;

— слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

— замінювати низку бартерних операцій.

Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.

Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.

До похідних ЦП належать:

— інвестиційні сертифікати;

— варанти;

— опціони;

— ф'ючерси;

— форварди.

Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.

Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.

Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.

Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.

Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.

Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).

Мета форвардних валютних контрактів — здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.

Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.