Розділ «РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ ЧЕРЕЗ 50 РОКІВ»

сподіяне у Бозі.

Ми, наче витяті з гори,

вже хлопчаками гострі,

хоч іноді, можливо,

удало втяті;

ми, мов каміння,

що зверглося на квіти.

Ви, хто з землі росте,

усім корінням люблені,

ви, доньки Еврідіки,

святінь повернення,

де сущий чоловік.

Ми, хто призвідники своїх образ,

що без кінця і краю,

що діти скрухи.

Ми, ті, хто гнів, мов зброю,

кладе край сну.

Ви, хто ще захищає там,

де захистку нема. Мов древо сну,

спогадування вас