Розділ «Арістос»

95 Антифемінізм, нікчемний, жорстокий і досі ще переважаючий у світі, де домінує Адам (що виявляє і саме слово «mankind»[9]), — це світло давно згаслої зірки колись важливої чоловічої фізичної переваги і більшої придатності для битви за виживання. Жінки (для Адамового начала в людині) — це лише об’єкт для ґвалтування. Жіночність асоціюється для чоловіків з можливістю бути ґвалтованою, і це виходить далеко за межі тільки жіночого тіла: проґрес і новаторство підлягають ґвалтуванню. Всі проґресивні філософії — феміністичні. Адам — князьок у гірському замку; набіги і фортифікації — його сила і престиж — поглинають його.

96 Та якщо Єві вистачило розуму виманити Адама з його нерозумного сну в Саду Едема, то у неї досить також доброти, щоб залишатись біля нього і по тому; якраз цей аспект жіночого начала — терпимість, загалом скептичне ставлення до віри Адама в те, що правота завжди за силою, — для суспільства найцінніший. Кожна мати — це еволюційна система в мініатюрі; вона не має іншого вибору — тільки любити те, що є, свою дитину, бридку чи зарозумілу, злочинну чи еґоїстичну, тупу чи потворну. Найфундаментальніший спосіб навчання терпимості — материнство, а терпимість, якої все ж таки ми повинні вчитися, є найфундаментальнішою людською мудрістю.

Сексуальна свобода

97 Що б там не казали професійні хранителі громадської моралі, але в стрімку, як метеор, появу сексу з-поза занавісок і кринолінів вікторіанської скромності і благопристойності втягнуто дещо більше, ніж просто втрата моралі і «добропорядності». Можливо, це втеча від цнотливості; якщо виправданим буде порівнювати теперішнє покоління з минулими, то це втеча від цнотливості. Але це також — втеча до чогось іншого.

98 Зараз у більшості суспільств неофіційне ставлення до сексуальної моралі таке: принаймні серед неодружених дорослих немає нічого конче гріховного чи злочинного в сексуальному досвіді і пригодах, що супроводжуються — або й не супроводжуються — любов’ю, яку я визначаю як бажання підтримувати взаємини незалежно від сексуального і, врешті-решт, будь-якого іншого задоволення, отриманого завдяки їй.

99 Адюльтер скорше є спростуванням шлюбу, аніж зрадою його; розлучення — це терапевтичний проносний засіб, щоб очиститись і покінчити з нездоровою ситуацією. В нормальних обставинах вона не має більше запаху моралі. Це ніби візит до операційної. Правильніше винуватити природу, а не індивіда.

100 Однак офіційна позиція, виражена церквами, пресою, урядами і в багатьох випадках законами, така: статевий акт до шлюбу чи поза ним завжди є чимось гріховним і антисоціальним.

101 Суспільна значимість, якої ми надаємо сексу, великою мірою полягає в отому напруженні заборонене-дозволене, у тому гідному-негідному, у тому законному-незаконному, у тому особистому-громадському, у тому зухвалому-смиренному, у тому бунтівному-конформуючому переживанні. Як і в усіх подібних ситуаціях, підтримка від протилежного тут цілком очевидна. «Мораль» нападає на «аморальність» і отримує внаслідок того насолоду й силу, «аморальність» намагається захиститись від «моралі» — або уникнути її — і отримує насолоду й силу внаслідок захисту й уникнення.

102 Звичайно, що стосується офіційної позиції, то вона по суті своїй нереальна: вона може нав’язувати свої погляди лише в декількох периферійних областях (таких, як проституція та аборти); коли діти знають, що господар насправді ніколи їх не вижене з більшої частини саду зі спокусливими яблуками, то вони, звичайно, отримають додатковий стимул красти їх. В усякому разі, ми маємо справу з дітьми, які в першу чергу поставили б під сумнів його право власності на цей фруктовий сад. Отже, можна зробити висновок, що противники сексуальної свободи фактично належать до найпалкіших її пропагандистів.

103 Наслідком такої двозначної ситуації є апофеоз незаконних сексуальних взаємин — незаконних, тобто, за нормами офіційної суспільної моралі. Освячена віками назва взаємин такого роду — любовні справи, хоча оригінальний французький вираз (affaire de cœur[10]) має саме те значення, якого, як скаржаться сучасні пуритани, цим взаєминам не вистачає. Нинішні наші любовні справи значно більше de corps[11], ніж de cœur.

104 Небезпеки любовних справ добре відомі. Вільна любов не заохочує до любові справжньої. Малоймовірно, щоб непостійність у почуттях, яка вкладає вас у ліжко, змінилась на тривке почуття, якого ви потребуєте, коли встаєте. Поширюються венеричні хвороби. Поширюються неврози. Розбитих шлюбів дедалі більше, і ні в чому не винні діти від них страждають і примушують когось страждати в свою чергу. Тільки за цими жахливими монстрами, непрохідними лісами, болотами, темними ночами душі сяє святий Ґрааль — винятково щасливий зв’язок. З іншого боку, в багатьох нападках на нього можна виявити патологічну відразу до сексуальної насолоди; істота без статі прекрасно може дійти висновку, що ця «мораль» така ж порочна, як приписувана ворогові «скотська розпущеність».

105 Статевий потяг і статевий акт самі по собі невинні, в суті своїй вони ні моральні, ні аморальні. Секс подібний до всіх великих сил: просто сила. Ми можемо судити про той чи інший прояв сили чи про ситуацію, в якій вона проявляється, як про моральні чи аморальні, але не про саму силу.

106 Коітус — це, навіть у своєму найтвариннішому прояві, найкраща ритуалізація природи цілого, природи реальності. Таїнство його почасти полягає в тому, щоб (за винятком — при сучасних нормах — збочень) святкувати його наодинці, навчатись йому наодинці, насолоджуватись ним наодинці. Насолода від нього почасти полягає в тому, що він допускає безліч варіацій і фізичних, і емоційних: в партнері, в місці, в настрої, у способі, в часі. Отже, проблему можна звести до наступного: як суспільству найкращим чином дозволити індивіду переживати цю глибинну таємницю і розмаїття насолоди, не завдаючи шкоди?

107 Головний аргумент соціологів проти affaire de corps: це прищеплює природній смак проміскуїтету і тим самим заохочує до подружньої невірності. Здавалось би, ці слова ближче до істини, ніж контрарґумент: affaire de corps допомагає остаточно вибрати чоловіка чи жінку і підвищує вірогідність вдалого шлюбу. Зрозуміло, що правильним це було б тоді, якби юнацтво мало час, можливості і незалежність у почуттях для широкого діапазону дошлюбних любовних справ, однак мало кому все це дано. Коли юнацтво, будучи психологічно незрілим і наслідуючи загальні тенденції, багато займається такими справами, то вони приводять лиш до нещасливого шлюбу і постійних неладів з оточенням.

108 В будь-якому разі, не краща і сама ситуація, в якій любовні справи, огорнувшись аурою аморального сьогодення і манячи до себе пальчиком, стають хитромудрим сховком, втечею від тиску суспільства, винагородою за невідворотність смерті — усім тим, чим вони почасти є, але по суті своїй бути не повинні. Тому що в тому віці, коли такі взаємини все ще слід характеризувати як офіційно незаконні, як би невинно до них не підступались і ними не насолоджувались, вони, поза всяким сумнівом, перебуватимуть у конфлікті зі всіма тими нетерпимими видами мислення і сумлінням — колективним супер-еґо, якому нас вчить суспільство.

109 В юності і в молодості більшість людей цілком природно плутають між собою два схожі один на один стимули: це — стимул до сексуального переживання (котрий сам є складником глибшого стимулу до ризикованого та авантюрного) і стимулом до любові, інституціоналізованої в шлюбі (котрий є складником стимулу до певності і безпеки). Їм важко розділити ці дві речі; те, що починається як одне, за мить може стати другим. Бажання поцілувати перетворюється на бажання прожити разом усе життя, рішення одружитись несподівано обертається на тугу за іншим тілом.

110 У статевому вихованні юнацтва значно більше уваги слід приділити тому, щоб навчити етіології кохання; вона така ж важлива, як і фізіологія статевого акту.

111 Вельми поширена думка, що кохання і секс — несумісні, що коли у вас багато сексуальних пригод, то ви не можете кохати (Дон Жуан), і що коли ви кохаєте (підтримуєте постійні взаємини на зразок шлюбу), то рано чи пізно перестаєте отримувати насолоду в сексі. Ця думка посилюється від того, що на шлюб дивляться просто як на видачу ліцензій на заняття сексом, а не як на утвердження кохання. Якщо суворо забороняти неодруженим мати любовні справи, то не варто й сподіватись, що вони прийматимуть шлюб за те, чим йому слід бути: за намір любити, а не за бажання насолоджуватись статевим актом законно.

112 Подеколи незаконне сексуальне переживання своєю незаконністю приваблює майже такою ж мірою, як і сексуальністю. Коли Мольн нарешті віднайшов свою domaine perdu, domaine sans nom зустрівши таємничу Івонну де Ґале знову, то що він учинив? Утік після першої шлюбної ночі.

113 Коли індивіда зусебіч атакують сили, спрямовані проти індивідуальності, — немо, відчуття абсолютності смерті, дегуманізуючий процес і масового виробництва товару, і масового продукування культури, — то любовні справи означають не тільки втечу в зачарований сад еґо, але й квазігероїчний жест людської непокори.