Розділ «Арістос»

Загальносвітова мова

9 Перш, ніж звернутись до поняття загальної освіти, ми повинні розглянути поняття загальносвітової мови. Навчання — передусім спілкування, а воно неможливе без загальнозрозумілого засобу спілкування. Нам, отже, потрібна мова, яку можна вивчити як загальносвітову другу мову.

10 Абсолютно ясно, що спроби створити таку мову штучно (есперанто, ідо тощо) провалились. Бажання їх творців — а вони, певно, заслуговують на повагу — задовольнити чиїсь почуття національної гідності, звівши докупи разюче відмінні елементи різних мов, робить їхні творіння до абсурду непридатними для вжитку, оскільки не залишає жодної надії знайти вчителів-практиків, які б говорили цими мовами природньо; немає вже існуючої і випробуваної моделі, якою можна скористатися для подальшого розвитку і збагачення ресурсів; але, можливо, гірш за все, що ці псевдо-мови не можуть запропонувати жодної літератури.

11 Існує чотири обов’язкові вимоги до загальносвітової мови:

1. Вона повинна бути заснована на одній з уже існуючих великих мов.

2. Вона повинна бути аналітичною, а не синтетичною. (Синтетичні мови поєднують значиму і синтаксичну функції всередині кожного слова — вони мають рід, систему відмінків, змінюваний в широких межах порядок слів; аналітичні мови таких особливостей мають менше і значно більше залежать від твердого порядку слів.)

3. Вона повинна мати фонетичну систему правопису, основану на обмеженій кількості символів.

4. Вона повинна бути придатною для того, щоб забезпечити як ефективний простий, або основний спосіб спілкування, так і багатий можливостями й легко адаптовуваний складніший.

12 Мову з найбільшою кількістю мовців — китайську — можна виключити відразу. Її писемні символи до безнадії незліченні, її вимова тональна (значення може залежати від висоти музичного тону), вона дуже сильно діалектизована, а семантично вона — як відомо кожному перекладачеві китайської поезії — неточна до того, що просто збиває з пантелику.

13 За єдиним винятком усі провідні європейські мови — будь вони за походженням романськими, германськими чи слов’янськими — зберігають у синтаксисі і відмінюванні надто багато синтетичних особливостей. Це справедливо і щодо арабської. Якими б цікавими і привабливими не були системи родів, складні дієслівні та іменникові форми у своєму значенні для літератури, з погляду філології вони зайві. Ніхто, маючи на меті створення нової мови, легкої для вивчення і функціональної у використанні, не вагався б ні хвилини, відкидаючи їх.

14 Це неухильно веде до того, що найбільш підходяща кандидатура — англійська. Вона вже de facto друга мова в світі, і кожний викладач знає: це тому, що серед головних мов вона найменш синтетична і, отже, найлегша для вивчення. Якщо ми, англійці та американці, вважаємо, що вона поширилась винятково завдяки нашій колишній і сучасній політичній могутності, то ми глибоко помиляємось. Іноземці дедалі більше вивчають англійську тому, що вона найпридатніший інструмент, а не тому, що нас люблять чи нами захоплюються.

15 У неї значні переваги. Це друга мова за кількістю людей, що розмовляють нею (як рідною), і за поширеністю серед мовців, що мають її за нерідну її діалекти — на відміну від китайських — здебільшого взаємно зрозумілі. Вона має багату літературу — як давню, так і сучасну, має значні ресурси і здатність до подальшого розвитку. У неї простий алфавіт. І вона чудово годиться як для простих, так і для складних форм вираження.

16 Звичайно, вона має недоліки. Її правопис (якщо порівняти з мовою, наприклад, італійською) дуже далекий від фонетики. Вона зберегла деякі синтетичні особливості, включаючи прикрі неправильності у відмінюванні. В деяких розмовних формах (таких, як британська англійська) вона стає майже тональною мовою, сповненою тонких нюансів значення, які залежать від незначних (як на іноземця) змін наголосу. Багатство її словникового складу — слів у два-три рази більше, ніж у більшості інших європейських мов — теж створює проблеми для використання.

17 Але спрощення, які вимагається зробити, не такі вже й страшні — хіба що для тих із нас, для кого англійська є рідною мовою. Найневідкладніша потреба стосується зміни буквено-фонетичної системи (яка, звичайно, зробить дещо значно важливіше, аніж тільки спростить правопис: полегшить вимову). Ніхто ніколи повною мірою не висловлював викінчених заперечень на аргументи Бернарда Шоу на користь такого кроку. Раціоналізація сучасного правопису — невисока плата за значно ширше вживання, яке буде надане цій мові.

18 Другий шлях удосконалення полягає в упорядкуванні винятків у відмінюванні та синтаксисі. Проблема тут набагато важча — особливо тому, що багато винятків припадає на слова широковживані. Варто тільки речення на зразок «I saw the men working hard» впорядкувати в «I seed the mans working hardly»[7], щоб ясно усвідомити, яка тут очікує пастка. Та все одно багато болячок відмінювання можна вилікувати, не побоюючись, що виникне двозначність.

19 Мова — найважливіший інструмент, який має людина. Ми не повинні дозволяти, аби будь-що — чи то упередженість мовних шовіністів, чи то (якщо ми англійці) відраза до тих запозичень у нашій мові, які звучать варваризмами, — перепиняло шлях до одномовного світу. Це в якійсь мірі відповідальність тих, хто розмовляє англійською. Нам слід вдосконалювати цей інструмент особливого призначення. Все свідчить за те, що решта світу з радістю навчиться ним користуватись.

Три подальші цілі освіти

20 3 усіх видів суспільної діяльності освіта найважливіша, і тому нею найбільше зловживає сучасна їй система влади — будь то система реліґїйна, як у Середні Віки, політико-економічна, як упродовж останнього століття, чи будь-яка інша. Фактично її тиранять ще відтоді, як у першому тисячолітті з’явились великі релігії. У багатьох відношеннях освітні системи давнини сучасніші — менш зіпсовані політичними чи економічними потребами, — ніж будь-яка з тих, що розвинулися згодом, тож три подальші цілі освіти, які я пропоную, — не мої. Вони викладені в третьому столітті після Різдва Христового великим філософом-неоплатоніком Плотіном. Він вимагав зовнішньої освіти — громадянської і суспільної; внутрішньої — особистої і спрямованої на самовираження; і, нарешті, синоптичної, яка розкрила б перед учнем — чи хоч би трішечки показала — людське існування як складне ціле. Тут не місце скількись детально розгортати схему такої триєдиної освіти людства, але деякі загальні потреби і проблеми слід розглянути. Без сумніву, першою і найбільшою практичною трудністю, з якою стикається людство, запроваджуючи світову освітню програму, є націоналізм.

Націоналізм

21 Націоналізм — ниций інстинкті небезпечне знаряддя. Відберіть у будь-якої країни те, чим вона завдячує іншим країнам, і тоді хизуйтесь нею, якщо зможете.