Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення)

Адже форма вартості, як показував найприскіпливіший теоретичний аналіз її особливостей, виявилася ідеальною. У найстрогішому і найточнішому сенсі і вираженні цього поняття і терміну…

…Проте одна категорія людей здійснює лише духовну працю, яка створює лише ідеальнийпродукт та змінює лише суспільну свідомість людей, а інша категорія людей створює продукт матеріальний, оскільки створює зміни у сфері матеріального буття.

І в цьому вся різниця. Та сама різниця між суспільним буттям і суспільною свідомістю, між «матеріальним» та «ідеальним»...

…Тут у напівмістичній, напівміфологічній формі був чітко зафіксований цілком реальний факт – факт залежності психічної (і не лише психічної) діяльності окремої людини від системи культури, яка склалася до неї і абсолютно незалежна від неї, всередині якої виникає і протікає «духовне життя» кожної окремої людини, тобто робота людської голови.

Питання про відношення «ідеального» до «речовинно-матеріального» поставало саме тут, як питання про відношення цих стійких форм (схем, стереотипів) культури до світу «одиничних речей», до яких належать не тільки «зовнішні речі», але й фізичне тіло самої людини…

…У цьому розумінні категорія «ідеальності» тільки й стає конкретно-змістовним визначенням відомої категорії явищ, фіксуючи форму процесу відображення об'єктивної реальності в суспільно-людській за своїм походженням та сутністю психіці, в суспільно-людській свідомості, і перестає бути зайвим, і тому непотрібним синонімом психіки взагалі.

…Саме тому «ідеальне» визначення будь-якої речі, або ж визначення будь-якої речі як «зникаючого» моменту у русі «ідеального світу», і співпадає у Гегеля з роллю і значенням цієї речі у складі суспільно-людської культури, в контексті соціально організованої людської життєдіяльності, а не в одиничній свідомості окремої особи, яка розглядається тут як щось похідне від «всезагального духу»…

…Коротше кажучи, в поняття «ідеального» Гегель включає все те, що інший представник ідеалізму в філософії (правда, себе «ідеалістом» він зовсім не визнавав), А. А. Богданов, сторіччям пізніше позначив як «соціально організований досвід» з його стійкими, історично відкристалізованими схемами, стандартами, стереотипами та «алгоритмами»…

…Саме це відношення уявлення (відношення репрезентації), відношення, у складі якого одна річ, яка чуттєво сприймається, залишаючись сама собою, виконує роль або функцію представника зовсім іншої речі, а ще точніше – всезагальної природи цієї іншої речі, тобто чогось «іншого», чуттєво-тілесного зовсім на неї не схожого, і тим самим набуває нового змісту існування, – ось це відношення і набуло в гегелівській термінологічній традиції титулу «ідеальності»…

…«Ідеальність» – це своєрідна печатка, накладена на речовину природи суспільно-людською життєдіяльністю, це форма функціонування фізичної речі в процесі суспільно-людської життєдіяльності. Саме тому всі речі, які залучені до соціального процесу, і набувають нової, у фізичній природі ніяк не включеної і абсолютно відмінної від останньої «форми існування», ідеальної форми.

Тому ні про яку «ідеальність» не доводиться говорити там, де немає суспільно-виробничих та відтворюючих своє матеріальне життя людей, тобто індивідів, які колективно здійснюють працю і тому неодмінно володіють свідомістю і волею. Але це ніяк не означає, що «ідеальність речей» – продукт їх свідомої волі, що вона «іманентна свідомості» і існує тільки в свідомості. Якраз навпаки, свідомість і воля індивідів виступають як функції ідеальності речей, як усвідомлена ідеальність речей.

Ідеальність тим самим має суто соціальну природу і походження. Це форма речі, але поза цією річчю, і саме, в діяльності людини, як форма цієї діяльності…

…Констатація факту без цього науково-матеріалістичного пояснення – це і є ідеалізм. Матеріалізм в даному випадку може полягати тільки і саме в науковому поясненні факту, а не в його ігноруванні. Формально ж факт виглядає саме так, як його і зобразили мислителі «лінії Платона», наявна об'єктивна, не дивлячись на свою очевидну безтілесність, форма руху фізично чуттєвих тіл. Безтілесна форма, яка управляє долями цілком тілесних форм, яка визначає бути їм або не бути…

…Ідеальна форма речі – це не форма речі «в собі», а покладена як форма речі, форма суспільно-людської життєдіяльності. Це форма людської життєдіяльності, але існуюча поза цією життєдіяльністю, а саме як форма зовнішньої речі. І навпаки, це форма речі, але поза цією річчю, а саме як форма життєдіяльності людини, в людині, «всередині людини»…

…Наявність цього суто соціального наслідування форм життєдіяльності, тобто наслідування таких її форм, які у жодному випадку не передаються через гени, через морфологію органічного тіла, а лише через виховання, через залучення до наявної культури, тільки через процес, у ході якого органічне тіло індивіда перетворюється на представника, на повноважного представника роду (тобто всієї конкретної сукупності людей, які зв'язані суспільними відносинами), – тільки наявність цього специфічного відношення і викликає до життя свідомість і волю, як специфічно людські форми психіки…

…Тому перетворення проблеми «ідеальності» в психологічну (або, ще гірше, психофізіологічну) проблему навпростець приводить матеріалістичну науку до безвихідної ситуації, бо в цьому випадку таємницю «ідеальності» хочуть розкрити зовсім не там, де вона насправді виникає і вирішується, не в просторі, де розігрується історія реальних взаємин між суспільною людиною і природою, а в черепі, в матеріальних зв’язках між нейронами. Це така ж сама безглузда затія, як і намір виявити форму вартості шляхом хімічного аналізу золота або банкнот, в якому ця форма представлена через погляд і дотик. Той же самий фетишизм, теж саме приписування чуттєво-природній речовині властивостей, які насправді належать зовсім не їй як такій, а лише представлені в ній, у вигляді форм суспільно-людської праці, форм суспільних відносин людини до людини…

…До складу «ідеального» плану дійсності входить тільки і виключно те, що в самій людині, і в тій частині природи, в якій вона живе і діє, створено працею. Те, що кожний день і щогодини, з тих пір, як існує людина, створюється і відтворюється її власною, суспільно-людською і тому доцільно-перетворюючою діяльністю…

…Саме тому «ідеальне» існує тільки в людині. Поза людиною ніякого «ідеального» немає. Але людина при цьому розуміється не як окремий індивід з його мозком, а як справжня сукупність реальних людей, які спільно здійснюють свою специфічно людську життєдіяльність, як «сукупність всіх суспільних відносин», що виникають між людьми навколо однієї загальної справи, навколо процесу суспільного виробництва. Ідеальне існує «всередині» людини, бо «всередині» людини знаходяться всі ті речі, якими «опосередковані» індивіди, які суспільно створюють своє життя, мову, книги, статуї, храми, клуби, телевізійні башти, (і перш за все!) знаряддя праці, починаючи від кам'яної сокири і кістяної голки до сучасної автоматизованої фабрики та електронно-обчислювальної техніки. В них-то, в цих «речах», існує «ідеальне» – як опредметнена в природному матеріалі «суб'єктивна» доцільно-формоутворююча життєдіяльність суспільної людини. А не всередині «мозку», як думають благочестиві, але філософськи неосвічені матеріалісти.

Ідеальна форма – це форма речі, але поза цією річчю, а саме в людині, у вигляді форми її активної життєдіяльності, у вигляді мети і потреби. Або навпаки, це форма активної життєдіяльності людини, але поза людиною, а саме у вигляді форми створеної нею речі…

…І тільки у взаємо-зустрічному русі двох протилежних «метаморфоз», форми діяльності і форми речі, в їх діалектичній протилежності існує «ідеальне»…